Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №02 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1962 / № 02 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1962 №02 Сторінка 2. . . Терміновий лист голові Укроаднаргоспу тов. КУЗЬМИЧУ А. С. Моє вам шанування, Антоне Савичу! Наприкінці минулого року з берегів преславного Дніпра прийшов до мене вельми сумний лист. Автори листа жителі міста Дніпропетровська з біллю в серці сповіщали про страшне паскудство, яке творять керівники деяких промислових підприємств Дніпропетровського раднаргоспу. Конкретніше: уже кілька років підряд металургійний завод імені Пет-ровського, Дніпропетровський шлаковий завод, лако-фарбовий завод та ще деякі заводи й за-водики послідовно й систематично запаскуджують води нашого красеня-Славутича отруйними нечистотами. Самі розумієте гине величезна кількість риби, завдається тяжких ран природі, псуються улюблені місця масового відпочинку трудящих, і взагалі твориться беззаконня. Читав я цього листа і, скажу вам відверто, кричать мені хотілося. Леле моя! Доки ж ми тільки кулаками будемо розмахувати перед носами губителів природи? Доки ж ми їх тільки умовлятимемо та всовіщатимемо? Коли ж ми по них уже вдаримо хоча б раз, та гаразд, щоб до віку запам’яталося, щоб і дітям і онукам наказалося: «Не чиніть лиха рідній природі, бо нас за це здорово били. Оберігайте природу, шануйте природу, збагачуйте природу! Пам’ятайте, що з високої трибуни XXII з’їзду КПРС пролунали такі віщі про неї слова: «Йдучи до комунізму, ми повинні дбайливо оберігати природу, розумно, по-господарському користуватися її ресурсами, відновлювати і умножати природні багатства наших лісів, річок і морів». Наші природні ресурси, це наше велике національне багатство, це розуміти слід кожному від малого школяра до сивого діда. Та дозвольте, Антоне Савичу, знову повести мову про вельми сумного листа дніпропетров-ців. Цього листа я надіслав до Укрраднаргос-пу з великою надією в серці, що там його прочитають уважно і крикнуть сердитим державним голосом на отруювачів Дніпра: Ану, припиніть варварство, бо, їй-богу, нарешті, зважимось і вдаримо! Так вдаримо, що до нових віників запам’ятаєте... І ще була в мене надія, що лист дніпропет-ровців викличе благородне бажання у керівників Укрраднаргоспу пильно подивитися, що на інших ріках та водоймах робиться, чи нема, бува, там отруювачів, підвідомчих Укрраднар-госпові. А вони є, і чимало їх е. Лохвицький цукровий комбінат, за розпорядженням директора Бульди досвідченого й переконаного губителя природи, рік у рік викидає в річку Сулу сотні тонн вонючої отруйної води, яка знищує все в цій річці суще, робить її мертвою. З Бульдою ніби змагається у цьому злочинстві директор Лохвицького спиртозаводу Васильєв людина безвідповідальна і безсердеч на, яка спить спокійно лише тоді, коли з відстійників керованого ним заводу в красуню Сулу тече смертоносна рідина…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"