Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №16 Сторінка 2

Журнал Перець 1964 №16 Сторінка 2. .. г Чули ви пригоду? Під час розливу рік попав у бистру воду нещасний чоловік... Не станемо докладно описувати того, що свого часу описав поет. Ми лише нагадаємо, що допомога, про яку волав чоловік, кінець-кінцем таки прийшла. На крик потопаючого прибіг його сусід, побачив, що той з останніх сил вибивається, тоне, і порадив: Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно! Поет, який описав цю трагічну подію, припустив, на нашу думку, одну неточність: він не назвав прізвища жалісливого рятівника. А не зробивши цього, поет накликав підозру на Григорія Гнатовича Оліниченка. А Григорій Гнатович категорично заявляє, що нічого подібного ні дами не трапилося. А якщо хто натякає то ніякого розливу рік нув... Було ж, насправді, Минулої ЗИМИ НЗ Д' гато снігу. А тодіЛрипекло весняне сонечко і потекли дзвінкі, веселі ручаї... Для кого веселі, а для Івана Пантелійови-ча, що мешкає в селищі Землянки, не дуже. Коли інвалід праці Іван Пантелійович Ост-роушко одного весняного ранку відчинив двері, він з жахом поточився назад: все його подвір’я зникло під З кожною хвилиною вода підіймалася все вище і вище. На очах у Івана Пантелійовича вона перебралася через поріг і потекла в хату. Там знявся лемент. Сім’я схопилася з ліжок і, хто в чім був, кинулася до сусіда, теж інваліда, Михайла Івановича Білана. Та було вже пізно, вода і там уже гуляла по кімнатах. На поміч людям, що потрапили в біду, збіглися сусіди з лопатами. Треба дати воді вихід в річку! і дружно почали спускати воду в ближній рівчак. Але тут лопату схопив і найближчий сусід обох інвалідів Григорій Гнатович Оліниченко. Він замахнувся на людей своєю лопатою й засичав: Не дам! Забороняю спускати чужу воду через м і й рівчак!.. Вигляд у цього миршавенького чоловічка був такий лютий, очі за скельцями окулярів горіли таким хижим блиском, що люди мимоволі подалися назад. Голову провалю чуєте!.. пінився Григорій Гнатович Оліниченко. 2 е смійте наближатися до мого рівчака! городу проходить. На моїй Григорій Гнатович кидався тий звір. І люди погомоніли з ним, ні з його сусі- на весну цього року, не було і ніхто не то- онбасі випало дуже ба- Він край мого землі! на людей, як люта й розійшлися. Ще в ранні літа золоті Вони зазнали скрути: їм славнозвісними в житті Тоді ще праглось бути. ...Та спритні мешканці землі Вхитрилися донині Зайняти верхні всі щаблі У висхідній драбині... викли- Гнато-такого А вода все прибувала й прибувала... Вона загрожувала людям. А Григорій Гнатович непорушно стояв на сторожі свого рівчака й не дозволяв спускати ним чужу воду. Пішов по селищу тривожний поголос. На місце події примчала комісія з представників громадськості. Але й вона не зрушила Оліниченка з його рівчака. З рядовими членами комісії Григорій Гнатович взагалі не захотів розмовляти. Відступили перед охоронцем власного рівчака й представники…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"