Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №13 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 13 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1964 №13 Сторінка 3. НАШІ КРАЩІ ЛЮДИ ТРУДЯЩІ РІКСШЮ197 Та хіба, скажете, є такий дід? А таки ж є! Добрий, лагідний, веселий. Оце йому вже на дев’ятий десяток завернуло. То його земляки кукурудзяним охрестили. І він не ображається. Навпаки, пишається. «У кожного, каже, є своя пісня». А коли про пісню зайшло, то тут він авторитет, як і в ділі кукурудзяному: п’ятдесят же років у хорі співав. Свою пісню дзвінку він добре знає. Співає дід у селі Любомирка, а на голос його відгукуються з усіх кінців. Раз у раз листоноша у вікно стукає: Дідусю, вам лист із Чехословаччини! Євгене Вікторовичу, пошта з Польщі! Розпишіться, пакет із Угорщини! Вас, дідусю, Болгарія вітає! А по всій нашій країні мандрує кінофільм «Чарівник із Любомирки». Це про нього... Люди читають книжку «Дума про кукурудзу». Це він ту книжку написав дід Бла-жевський... У центрі Любомирки його бюст бронзовий стоїть... Не доведи вас, господи, щось при дідові нетактовне про кукурудзу сказати дістанеться вам на горіхи! А потім витягне дід з кишені піджака газетну вирізку з фотографією. Про стягне вам, ворухне сивим вусом і скаже: Впізнаєте? Американський фермер Гарст. Це він у гостях на Україні. Бачите? Що він робить? Кукурудзяний качан цілує. Не дурний американець! їй-богу, не-е дурни-и-ий. Толк у хліборобстві знає... А з кукурудзою не ладиться у того, хто в граматиці шкутильгає. Що-о? Грама-а-тика?! Еге, дід ховає у вусах хитру посмішку. Треба знати, що за граматикою кукурудза жіночого роду. Жіночого! Ясно? Значить, штука це тонка і вередлива; любить ласку, любить, щоб упадали коло неї. Звісне діло жіночий рід. От тобі й граматика! А коли ти цього не розумієш, коли нема в тебе терпіння, то краще й не пробуй залицятися до неї, бо тільки посміховисько людське вийде... Ой, не терплю я тих, що за кукурудзу чіпляються заради моди або кар’єри. Про що ви, дідусю? Кукурудза і кар’єра?! Еге, і таке буває, махає він рукою. От якось прийшов до мене хлопчина із сусіднього колгоспу. Вирішили, говорить, за вашим способом кукурудзу вирощувати; візьміть шефство над моєю ланкою. Зрадів я слава богу, зміна росте... А потім карусель почалася. Включаю радіо про мого Федора дзвонять. Мовляв. учень чародія, естафета в надійних руках і так далі. Розгортаю газету Федько на фотогра- фіях красується. На плантації і з пальцем не ко- пирснув, а йому трибуни в Одесі і в Києві. Він ораторствує, а за нього дівчата на полі шпарять. А то приїхав якось раз на машині, набундючений такий, до носа кочергою не дістанеш, і до мене: «Товаришу Блажевський, ви зобов’яза- ні виступити перед комсомольським активом району». Я сторопів: висунули, виявляється, Федора на секретаря райкому комсомолу. Жаль мені стало хлопця. Рано од землі ві- з»: дірвався, од кукурудзи. Невдовзі чую: зняли Федора, провалився, зазнався... А кукурудза не любить, коли зазнаються; вона сама коро- лева. Не заради гарної фрази діда називають чародієм. Він таки «чаклує», бо ж не тільки ланковий, ай селекціонер. Значить, творець, шукач, дослідник. У нього, як і в інших колгоспників, є город, але овочі він купує на базарі. Город же то домашня лабораторія. Спочатку він гібриди виводить тут, потім переселює їх на плантацію. * * * Кондуктор перевірив глянув на речі: валіза. квитки. З підозрою переперезана мотуз- кою, сірий, у плямах мішок, напханий чи то сухарями, чи то картоплею. Сусідка по купе, дама в перістому шовковому халаті, гидливо скривилася. Ну, знаєте, папашо, треба совість мати... Ці речі не для купейного вагона. Здали б у багаж! Ой, боюся, баришньо, скрушно хитнув головою сивовусий пасажир. Дама пирхнула: Смішно! Та що у вас там золото?! Вгадали, по-змовницькому підморгнув дідусь. У дами очі на лоба полізли. Жартуєте? Та хіба в мої літа з такими жінками жартувати?! Хочете покажу. Дуже інтересно, присунулася ближче дама.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"