Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №06 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 06 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1964 №06 Сторінка 2. Створився абсолютно ненормальний стан з виконай ням постанови Ради Міністрів СРСР про переведення вищих учбових закладів з міст на базу радгоспів, учбово дослідних та експериментальних господарств За два з половиною роки, з 32 передбачених лише три (З ДОПОВІДІ СРСР т ЦК КПРС) що минули від схвалення постанови до переводу інститутів переведено міністра сільського господарства Воловченка на лютневому Пленумі Мал В ГРИГОРКВА Громадяни судді і ви, громадяни народні засідателі! Я не, виправдовуюсь... Я знаю, що я винен, і знаю, що судите ви мене по всій строгості законів і справедливо Воно, ка нешно, могло ще й не так закін читися Коли б не оцей громадя- нин, которий при погонах старшо го сержанта міліції, то ви б судили мене як вбивцю. Так. так! Я чесний чоловік, бать ко трьох дітей, в білих арміях не служив, під судом і СЛІДСТВОМ ніколи не був і раптом вбивця! Що ви на це скажете? А було діло так Та там. як сказати, то й діла того було на ко- пійку, але через тую копійку тисячі морозилися Банк нам платить тільки 7, ІЗ, 22 і 28 числа кожного місяця.. А тут короткий день А в «Сільгосптехніці» Я по суті, я по суті! Не пере бивайте мене, я все вам розкажу, як на сповіді. Дайте виговоритися, бо на душі так накипіло, що я ма ло вбивцею не став Отож, цей громадянин, оця потерпіла, так би мовити, і торона мала мені на нарядах .закарлкіч ку... Вибачайте, підпис мені май поставити. Закар ш ніш і псе1 Тоді у банк, а машини мої всі на базі ще з вечора напоготові че кали Я з ним, з цією потерпілою стороною. ще напередодні по телефо ну домовився, і він мені соловей ком . Вибачайте, я по суп. і він мені соловейком так у трубку співає: «Приїздіть завтра зранку, ми починаємо з дев'ятої Підпишу, і все буде в ажурі» Я дякував, я ж дякував! Ну, думаю, діловий чоловік Він же мене рятує День хоч і короткий, але ж весь попереду Я ж майже шість годин матиму попереду А за шість годин знаєте, скільки можна встигнути? Словом, без п’яти дев'ять я вже там Третій поверх, триста шістде сят друга кімната, його, цього громадянина, цієї потерпілої сто рони, стало буть, ще. канєшно. нема Ну, я й не дуже поки що турбуюсь, гуляю коридорами Десь о пів на десяту заглянув я до цієї кімнати № 362 Пальто ви сить, його нема Ну, думаю, ви йшов чоловік на хвилинку чи викликали Різне буває Гуляю Десята година Знову потикаю я нема Пальто висить, папери на столі розкидані, а його нема Вже на одинадцяту звернуло. Нема Підходить якась дамочка з обе ремком бамаї «Ви кого чекаєте-*» «Та оцьою ж товариша, з триста шістдеіяі другої кімнати» «Він десь тут!» І побігла Я гуляю Вже одинадцята година. Заглядаю в кабінет пальто висить, його нема Ходив я. ходив, курив, курив, тоді не витримав, заглянув у сусідню кімнату. «Ви не знаєте, де цей товариш з триста шістдесят другої кімнати’» «Він десь тут», відповідають. Чекаю... Вже на дванадцяту звернуло Зайшов я ще в одну кімнату. Ка- жуть: «Він десь тут Тільки що був» Хотів я «нову йти пантрувати у нього під дверима, коли один товариш каже «А ви іагляньте на четвертий поверх, у чотириста сімнадцяту кімнату, може, він там» Піднімаюся на четвертий поверх іаходжу у чотириста і імиадцяту. Там накурено, столів не видно Але живі люди є. Чую. суперечка йде. кому. її якому секторі сидіти Зро зумів я, що футбольні квитки ділять Питаю «Такого-то й такого-то тут нема, часом?» Подивилися на мене так. ніби я з…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"