Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №12 Сторінка 10

(Байки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 12 / Сторінка № 10
Журнал Перець 1964 №12 Сторінка 10 - Байки. шм І »ш як заводним дрижить Допоможи гілля просува Вплива на дуба музика, вплива! кипіла?» - «Ну, біла І що Ось ти І п’еЧп А хт До чого байку цю веду я? Я б декому порадив: придирайсь І приглядайсь Не до сатирика, що з поганню воює впливать Лисенко Микола» Хвалити Зайчика, не нахвалити. Ведмідь лиш тільки натякнув, Що протіка його барлога, А в лісі бум, тривога! Сам Заєць на ремонт чкурнув. Хтось десь колись почув, Що нібито синок Вовчихи чхнув й серед нас митці тієї школи: «Манишку» підніми і пузо голе! Круг нього миттю загуділи (Жінота знає діло!) Панок вже Тх кумир, уваги їх предмет! Чоловіків трясло, від злості аж синіли... Та прошено за стіл. Стільці застукотіли Одначе вдома, коли Про себе посміхавсь - Перед таким, як сам Щодня до Лева йдуть приємні вісті. «Горить!.. Люблю!..» вдоволений був Лев. Аж якось довелося Зайцеві другому, Такому ж брату-сірячку, Звернутися до Куцого в ярку: «Біда! Не можна жить в кубельці у сирому! Ну, хоч тікай із дому Фрак розстебніть!», «Компрес давай!», «Давай примочки! рак... Простенький дослід перевершив сподівання! Але ж і музика була Розкішне раювання: Жагуча ніби спалах першого кохання, П’янка мов гроз весняних рокотання, Таємно-зваблива як виноградна тінь! Переблиском зірниць, що грають до світання Потоком-синню в райдузі промінь Немало днів, Немало місяців Птахи розмову все вели, Що треба нищить шкідників: Метеликів, жучків, Мух, черв’ячків В ліску вони були. Як всяка гидь, вони живучі з біса. «Хай погань не псує нам лісу! Удармо дружно, сила ж є! Створімо шкідникам непрохідну завісу! Чесняга Дятел миттю взявся за своє. Він зна, де погань гнізда в’є, У нього з поганню немає компромісу. Та лиш узявсь, як поповзли чутки до лісу Що Дятел дуба розхитав, «Гей-гей! Та в тебе голова, я бачу, сива?! А ми ж ровесники, годки... Страждаєш, мабуть? Доля нещаслива? Напевно, сушать голову гіркі думки? глянь...» «Та видно, видно. І не диво. Скажу, в чім річ. Ти бачив море штормове, бурхливе? Яке воно на колір?» «Сиве». «А заглядав хоч раз у піч В той час, коли там сталь «Ну, так. А що?» «Яка вона?» «А забивавсь хоч раз у ліс од шляху пріч, Де пожадається навпроти Гниле, малесеньке болото У затишку, у затінку, що й сонце не сія?. Яке воно?» «Ну, темне, чорне, аж зелене Але до чого ця словесна крутія?» «До того Мені спитати б аг нас 4 До нас!», «Чекаємо!», «Ось тут ви ждані!» Панка навперебій зовуть І панночки,…
 Байки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"