Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №12 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 12 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1964 №12 Сторінка 3. СВЯТИЙ У САТИНОВИХ ТРУСАХ Наш праотець Адам ходив у трусах з фігового листка. Нічого дивного. Як відомо, в раю опадів, мінливої хмарності не буває. Соромитися теж нема кого. Словом, жив Адам райським життям. Але іноді трапляється, що деякі риси характеру діда через багато поколінь передаються далекому правнукові. Днями риси Адама луною відгукнулися в сивоголовому, статечному чоловікові, котрий прибув до селища Хорошеве, що під Харковом, з Ростовської області. Приїжджий був бородатим, зі спортивним чемоданчиком і... в трусах. Правда, не з фігового листка, а в звичайних сатинових. Якась бабуся сльозу зронила, дивлячись на його босі ноги і оголені груди: «Обікрали, бідолашко?» Сучасніше поставився до питання .хлопчина-попутник: «Що, діду, стометровку рвонути вирішили?» На пероні станції Жихор до Адама, сиріч до Порфирія Корнійовича Іванова, підбігли схвильовані жінки. Цілували йому руки, благоговійно величали «учителем». Виявляється, на нього чекали. З Ростовської області завчасно повідомили, що, мовляв, прибуде до вас божа людина, зцілитель. «Учитель-зцілитель» оселився у громадянки Н. В. Бондаренко. 1 потяглися до Настасії Василівни хворі, потекли грошики у спортивний чемоданчик. Приказка «Що голіший, то мудріший» не виправдала себе у даному випадку. Голий лікар в методі лікування не виявляв винахідливості. Радикуліт, ангіна, стоматит і гіпертонія при будь-якому діагнозі Порфирій Корнійович, знехотя чухаючи оголені груди, кропив стражденного «святою водою» (при цьому той тричі мав повторювати: допоможи, вчителю). Процедура закінчувалася обов’язковим напуттям: забудь про біль, її немає у тебе. Охаючи, «зцілений» йшов собі, а вчитель гарячково лічив карбованці. Короткозорість Порфирій Корнійович вилікував за ЗО копійок. Прийшов до нього 17-річний К-, «учитель» зірвав йому з носа окуляри! Не потрібні тепер, викинь! Покропив водицею: «Зри, сину мій», і підштовхнув до дверей. Довірливий К. ступив раз, вдруге і головою об одвірок. Ходить зараз, бідак, на перев’язку. «Зцілився». Проводжали Порфирія Корнійовича з Хорошевого урочисто. Він бундючно простував все в тих же сатинових трусиках пероном, тримаючи в руках все той же спортивний чемоданчик, обважнілий від хо-рошівських прибутків. За «вчителем» дріботіли якісь бабусі, промовляючи: «З богом, з…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"