Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №14 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 14 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1964 №14 Сторінка 4. Читачів, котрі вже в літах, запрошуємо реставрувати в своїй пам’яті одну дитячу радість. Пам’ятаєте, як мати приїздила з ярмарку і привозила гостинця «від зайчика»? Зайчик дарував кожного разу одні й ті ж гостинці, але радість від того не ставала меншою. Пам’ятаєте солодкі патики, обгорнуті паперовими биндочками, котрі називалися цукерками? Які вони були на смак? Просто солодкі. І технологія їх виготовлення теж була проста і примітивна: на жменю крохмалю пучка цукру. З тих пір чимало води збігло. Трактор витіснив вола, електрична лампочка каганець, і зайчик, милий, казковий зайчик теж пристосувався до вимог сучасності і перекочував із казки в кондитерський відділ гастроному. Зайчик з роками зрозумів, що, крім валу, ще існує асортимент, і буквально таки засипав прилавки магазинів різними кондитерськими спо кусами. Але численні спостереження показали, що зайчик перекувався не скрізь. Часом зайчик ставить до своєї продукції єдину вимогу: аби вона була солодка. Що ж до технології, то... Проте не будемо забігати наперед. Зайдемо в перший-ліпший вінницький гастроном (та й не тільки у вінницький) і послухаємо діалог, який часто відбувається у кондитерському відділі. «Білочка» у вас є? Будь ласка. Є і «Білочка», і «Балтика», і «Лісова пісня», і «Радій». Скільки вам? А якої фабрики? її Вінницької кондитерської 4 абрики. Е, ні, спасибі вам. Вінницької я і задурно не хочу. То беріть «Золотий ключик». Теж вінницької? Вінницької... Який же то «Золотий ключик»? Назвали б уже його краще «Золотим замочком». Він так заліпить рота, що потім щелепи ніяким ключиком не розімкнеш. Вирішили ми проробити цей експеримент і тут-таки переконалися, що дійсно «Золотий ключик» виробництва Вінницької кондитерської фабрики нічого спільного із «Золотим ключиком» не має. Йому справді більше б личила назва «Золотий замочок». Вкинули в рот по цукерці, а потім півгодини жестикулювали пальцями, як глухонімі, щелепи розімкнути не могли. Але сумний епізод з «ключиком» не зупинив нас на півдорозі. Ми вирішили експериментувати далі. Для експерименту взяли різних шоколадних цукерок виробництва тієї ж таки Вінницької кондитерської фабрики. Був тут і знаменитий «Радій», і «Весна», і «Пілот», і «Щасливе дитинство», і «Балтика», і ще багато-багато інших. Взяли, познімали кольорові обгортки, перемішали, і трапилось чудо! Перед нами були цукерки одного сорту. Можна було розпочинати веселу гру «Відгадай». Відгадай, де «Радій», а де «Лісова пісня», де «Пілот», а де «Весна». А от і не відгадаєш! Ага! Отак познайомившись з продукцією Вінницької кондитерської фабрики, нам дуже закортіло познайомитись з тими, під чиїм керівництвом вона на світ з’являється. І тут виявилось, що директор фабрики Михайло Олександрович Ба-стрикін та його заступник Федір Хомич Дубовий свої люди на сторінках обласної газети «Вінницька правда». Не минає також у Вінниці жодної наради, на якій з високих трибун не згадувалися б їхні імена. Це, звичайно, не значить, що портрети Михайла Олександровича і Федора Хомича прикрашають собою перші сторінки газети. Не значить це також, що Михайла Олександровича і Федора Хомича садовлять у президію на почесні місця. Зате критики, як друкованої, так і усної, відсипано їм щедрою рукою. Але Михайло Олександрович ед і р Хомич належать до тієї щас ливої породи людей, які не перехрестяться навіть після грому. Критичний град відскакує від їхнього олімпійського спокою, як горох од стіни. Само собою зрозуміло, що критикують їх за погану якість продукції. Яка та продукція, ми на власному досвіді переконалися. Тепер залишалося вивчити, чому ця продукція робиться так, а не інакше. Чому вона не робиться так, як на Чернівецькій фабриці, того ж таки Поділь ського раднаргоспу. Трохи збочимо від нашої…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"