Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №10 Сторінка 2

Перець 1965 №10 Сторінка 2. Не випадково я, запеклий прихильник ялтинських кипарисів, цього разу вирішив відпочивати в іншому місці. Протягом останніх років авторитетні краєзнавці втлумачували мені, що краще купатися в морі на пустельному березі, ніж марно шукати на ялтинському пляжі серед моря тіл стояче місце. Не Ялтою ж єдиною! Он на західному березі Криму простір, хоч замки на піску будуй! переконували компетентні фахівці. І переконали. Моє рішення було твердим, мов шніцель у привокзальному буфеті, на волю, в пампаси! Туди, де кінчається асфальт, на лоно незайманої природи! І було море синє і ласкаве, і був пісок теплий і чистий, і було сонце яскраве і пекуче. І не було відпочиваючих. Цей чудовий берег між Саками і Євпаторією був майже безлюдним. Бідолахи, вони й не знають, що в Криму є такі райські куточки, міркував я про тих, хто тієї миті десь на розпеченій ялтинській набережній сумно стояв у черзі за недосмаженими шашликами. При згадці про шашлик, ковтнув слину і подумав, що ця улюблена страва курортників була б і мені зараз не зайвою. Та від найближчої торговельної точки мене відділяли кілометри. Я вже готовий був заради цієї краси принести в жертву навіть сніданки, обіди й вечері (кажуть же, що людина може не їсти місяць і, трапляється, виживає). Але сталося непередбачене: я захотів пити. А прісна вода у цій місцевості приблизно така ж рідкість, як вільний номер у євпаторійському готелі. І рушив я у напрямку обітованої землі. Заходжу в Сакський райвиконком. Справи відпочинку? Нам не до них! У Євпаторії є територіальна рада по управлінню курортами, туди й їдьте, сказали мені у відповідь. Знайшов територіальну раду, знайшов і її начальника т. Григор’єва. Ось вирішив у вас відпочити, почав здалеку. Ласкаво просимо, погодився він. Але я «дикун»... То що ви, власне, від мене хочете? здивувався начальник. Уваги! зізнався я. Нічого не вийде, уваги не буде, попередив він. Її ледве вистачає на організованих курортників. Але ж ми, «дикуни», не на багато претендуємо. Елементарна служба побуту, і на тому б дякувати! Зверніться до курортторгівців. Може, їм доручено над вами шефствувати. Звернувся. Не доручали. Ніхто і ніколи. У відповідь на мій пристрасний монолог там просто пояснили, що ставити свої торговельні точки на якихось там безім’ян-них берегах не збираються. їду на берег з ім’ям. Та ще з яким. «Привітне» назва села біля Алушти. Мене зустрічають привітне море, привітне сонце, привітні «дикуни». Починаю з головного. Чим харчуєтесь Гірськими орлами і морською капустою, відповідає привітний і досить симпатичний «дикун». Навмання обираю по путівнику затишні місця відпочинку: Морське, Малоріченське, Рибальське, Чорноморське. І оглядаючи ці квітучі куточки сонячного Криму, роблю дивовижне відкриття: Робінзон Крузо просто беззубе маля у порівнянні з курортниками, що знайшли тут пристановище. Яку кмітливість і впертість треба мати, щоб не розгубитися серед цієї цивілізованої пустелі: навіть звичайні сірники тут знайти не легше, ніж діамант у морі. Я сиджу в кабінеті начальника Ялтинської територіальної ради по управлінню курортами т. Русанова і мрію вголос: Уявіть собі, яку магнітну силу мали б ці курортні оазиси, коли б їх елементарно впорядкувати, збудувати…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"