Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1965 №03 Сторінка 4

Журнал Перець 1965 №03 Сторінка 4. Тепер-то усі розумні, усі в один голос виводять: сутяга, мовляв, Юхим Хламанчук та й годі. А, якщо розібратися, то він богу душу винний. Юхим і біди не відав, поки не став по тих музеях вештатись. Двадцять років прожила в місті людина і ніколи в жодний музей ногою не ступала. Аж поки не приїхав до нього в гості Кузьма Дужий з рідної Надбужанки земляк та ще й двоюрідний брат його тестя. Ну, що, справді, тому землякові показати? Кіно у селі є, телевізор так само, театри знову ж таки приїжджають. Тим усім уже не здивуєш. Коли ото згадав Юхим, що, йдучи з роботи, бачив афішу: у місті відкрито виставку швейних машин. Пішли, Кузьмо! Такого ти ще не бачив! Пішли... Виставка, тим паче, безплатна. З того все й почалося. Кузьма переступив поріг музею без будь-яких пригод. А як тільки увійшов за ним Юхим, його зразу ж підхопив якийсь чолов’яга з червоною пов’язкою на рукаві. Поздоровляю! заволав він. З якого дива?! розгубився Юхим. Але той не став нічого пояснювати, обійняв Юхима за плечі й запросив: Прошу, будь ласка, в оту кімнату! Як тільки спантеличений Хламанчук опинився в маленькому залі, невеликий духовий оркестр з шести чоловік, включаючи барабанщика, ушкварив «туш». До Юхима підбігло ще кілька чоловік і стали тиснути йому руки: «Поздоровляємо! Вітаємо!». Хламанчука посадовили у м’яке, як свіже тісто, крісло, що стояло перед столом президії. Скраю на столі височіла обтягнута червоним сатином трибуна. До неї підійшов лисуватий чоловік у жовтуватому чесучевому костюмі й почав: Товариші? Сьогодні в нас визначна подія. Сьогодні до нашого му-зею-виставки завітав стотисячний відвідувач. Ним виявився товариш... е-е... він нахилився до Юхима й прошепотів: Пробачте, ваше прізвище? Хламанчук Юхим Сидорович! ...товариш Хламанчук Юхим Сидорович, який працює... е-е... Санінспектором, підказав Хламанчук. ...який працює санінспектором. Доповідач зробив паузу, а потім несподівано аж запищав: Сто тисяч! Сто тисяч відвідувачів побувало в нашому музеї за два роки сім місяців і дванадцять днів, що минули з дня його відкриття! Ця хвилююча цифра, товариші, красномовно промовляє нам про велику популярність, якою користується в народі наша виставка-музей! 1 сьогодні, в цей дощовий, але радісний для всіх нас день, ми від щирого серця вітаємо нашого дорогого Сидора Юхимовича... Юхима Сидоровича, поправив Хламанчук. ... пробачте, Юхима Сидоровича... Дозвольте, наш дорогий гостю, від імені і за дорученням дирекції музею, на згадку про цю знаменну подію, вручити вам наш скромний подарунок швейну машину. Нехай наш дарунок завжди нагадує вам про нашу спільну радість. Двоє дужих хлопців, покректуючи, внесли швейну машину і поставили її перед Хламанчуком. Промовець вийшов з-за трибуни, підійшов до Юхима: Дозвольте, дорогий товаришу, від щирого серця ще раз поздоровити вас! Він потиснув руку, обійняв і міцно розцілував Юхима в губи. Оркестр врізав «туш». Не встиг ошелешений Юхим сісти в своє крісло, як до трибуни підійшов червоновидий чоловік з грізно насупленими чорними бровами. Я не буду повторюватись, загримів він. Повністю приєднуюсь до того, про що тут говорив шановний Леонтій Степанович. Тим більше, що краще, ніж Леонтій Степанович, не скажеш. Додам лише, що сьогоднішній день велика радість для всіх членів нашої профспілкової організації. Тому дозвольте мені від імені місцевкому профспілки також вручити нашому дорогому відвідувачу наш недорогий дарунок шість сорочок. Такі сорочки можна пошити на швейних машинах, що виставлені у нашому музеї. Поки голова місцевкому передавав Хламанчуку сорочки в целофанових пакетах, оркестр встиг двічі зіграти «туш». Потім виступила сива жінка в окулярах і від імені членів каси взаємодопомоги піднесла Хламанчукові набір ризьких і паризьких журналів мод на найближчі три сезони. Після того Юхима запросили в другу кімнату. Земляк, він же…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"