Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1965 №01 Сторінка 6

(Анекдоти)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1965 / № 01 / Сторінка № 6
Журнал Перець 1965 №01 Сторінка 6 - Анекдоти. Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА Мал. Л. КАПЛАНА НОВОНАРОДЖЕНОМУ ВІВАТ! друг здалеку кричав: У тебе син родивсь?! Я чув, як він пищав! А що ж тут дивного? Педант відповіла: Усі ми пищимо, коли прийде біда! Віват, Педанте мій! м 0 9 1 ВЕРТАЙСЬ БЕЗ ГОЛОВИ Хваливсь Педантів син собою: Ворожу голову я принесу із бою! Педант: Твої бажання благородні? Прийдеш без голови ми також згодні. ХАБАРІВ НЕ ДАЄ Педант у храмі молиться і сльози проливає. Жрець і ладаном його зустрів І руку за дарунком наставляє. А боюмолець відмовляє: Не брав і не даю нікому хабарів! ЖИВЕ ЧУДОВО Вернувсь Педант з чужих країв. Його знайомий стрів: Як там синок мій пожива? Чудово! Днями тещу поховав! Без слів. для вигоди чи для моди? о палко поздоровляв за-РУДоуправлінням У селищі ім. Артема на Криворіжжі спорудили й заселили новий будинок, № 16. Споруджувало його рудоуправління ім. Кірова. Новоселів ступник керуючого т. Коваленко. Тепер у вас квартири з усіма вигодами, розмахував він букетом квітів, живіть та, як кажуть, грійтеся і мийтеся! Прожили ми в тому будинку ось уже два роки і пересвідчились, що т. Коваленка тільки слова були теплі. Адже батареї взимку холодні, а у ванни за весь час жодної краплини гарячої води не капнуло. От тобі «грійся і мийся». Навіщо ж ви нам оті ванни ставили? допитуються мешканці. Мода тепер дами будинки здавати, ють нам. А про гарячу воду мовчать, по- « о живіть та, ян кажуть, грійтеся така: з усіма виго-відповіда- ПОСПІШАЄ ДУЖЕ ми в тому будинку ніби холодної води в рот набрали. І. ЗЛИДНИЧЕНКО. У м. Кривий Ріг. ТРЕБА ЗВ ЯЗАТИСЯ Педант на віслюку. За віслюком Котився віз порожняком. Зустрічні: Бачили комедію таку? Порожній віз, а він на віслюку! Педант на те байдуже: Я поспішаю дуже! Значить, фейлетончика пишіть, , збирає- тесь писати? Ну-ну, пишіть, пишіть, побачимо, що з того вийде. Думаєте Овдія Раффе залякати? Не залякаєте. Я нічого не боюся. Мене всі бояться. Ану, лишень, запитайте у другій дитячій міській лікарні м. Сімферополя про хірурга Овдія Юфидовича Раффе. Що вам скажуть? Вам скажуть, що я грубіян, сутяга, наклепник. І хай собі кажуть. Мені чхати на те, що про мене кажуть. Може, ще скажуть, що я не вмію жити в колективі? Що жодного дня не проходить без скандалу, затіяного мною? Нехай кажуть. І я буду казати. Коли розібратися, то вийде, що не я винен, а вони винні. По-оду- го дня не проходить без скандалу, за- Коли розібратися, маєш, колектив! Колектив повинен мене поважати, а що я його не поважаю, то це моє діло, і нікому немає діла до того, кого я поважаю, а кого ні. Може, знову будете товариський суд скликати, як минулого разу? Скликай-скликайте, вам же гірше буде. Я те, 6 всіх винесете? Хо-хо! знову висловлю недовір’я суду і повідхиляю. Догану винесете ? Злякаєте мене доганою! Ніби у мене одна догана! Чи, може, побіжите скаржитися мене до облздороввідділу? Біжіть, біжіть! Були вже такі, бігали. Дуже їм допомогло? То ж то! Я облздороввідділу не боюсь, там мене самого бояться. Ніхто зі мною зв’язуватись не хоче. Словом, пишіть, пишіть фейлетончика. Однаково побачите, що нічого не вийде. ВІД ПЕРЦЯ. Вийде, Овдію Юфидови-чу, от їй-же-боженьки, вийде. І не таких, як ви, вчили людяності і навчили нарешті. І вас можна навчити. Єдине, в чому ви маєте рацію, що ніхто з вами зв’язуватися не хоче. То вже даремно. Треба зв’язува- пишіть в на це те, тися. Та так зв’язуватися, щоб ви від-що таке сила чули, тиву! нарешті, колек- Стародавні греки любили й уміли посміятися. Вони створили образ сміхотуна мудрого і разом з тим ніби дурнуватого сина свого віку. Сотні народних анекдотів про Педанта збереглись у збірках під назвою «Філо-гелос», по-нашому Відомий байкар наш Микита Годованець задумав познайомити із античним Педантом українського читача, та віршовано обробив сотню анекдотів про нього. Деякі з них ми оце й друкуємо. ПЕДАНТ УЧИТЬСЯ НА АДВОКАТА ПЕДАНТА, «Сміхотун». Педант писав: «О, батьку! Мати! В Афінах вчусь, Жду, не діждусь, Щоб, повернувшись до своєї хати, Обох вас під судом застати: Всі бачили б, II Кого учили ви На адвоката!» ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ Педанту гланди вирізали І розмовляти заказали. Від того часу брав раба з собою І, кривлячись від болю, Перед зустрічними перепрошався: Я доручив рабу, щоб він вітався: Мені-бо гланди вирізали І розмовляти заказали. м Етппкіпіііііі і ПОЦІННИЙ МЕД виросла І По мед враз до Педанта виросла мері а. їдять, купивши, хвалять на всю губу: Чудовий мед! Пожива дорога! Поцінно продаєте, друже любий! Якби в мед щур не впав, То з’їв би сам, не продавав! БРЕХЛИВИЙ СОН З тобою ми стрічались цеї ночі в сні! Сказав сусід, не встигши й привітати. Педант: Брехня! Я був на баштані, Крав дині в тата! ХАТА СОКРАТА Педант Стеріг баштан. Аж тут прохожий: Я вашу милість потривожу: Де хата Сократа? Педант: Баштан я стережу. Побудьте тут на баштані, Постережіть кавуни мені, Щоб лиха не було, А я в село Швиденько побіжу І покажу, Де хата Сократа. ПОЖИВУ БЕЗ ІМЕНІ Родивсь в Педанта син. А звичай є: Ім’я давать зійшлось чимало люду. Педант: Маляті причепіть ім’я моє, А я без імені як-небудь перебуду! с І А КУРКА В ТРАУРІ Педант з товаришем гуляли по подвір’ї І курку вгледіли у чорнім пір’ї. Педант сказав: Чи бач, яка сумна? У неї півень вмер, у траурі вона! Обставини, за яких було порушено кордон, ще й нині повністю не з’ясовані. Ясно поки що одне: порушником був Франц Леонтійович Богинський. Це він на власній автомашині «Волга» того дня об’явився на березі нрічки нець. Це він став щось кидати…
 Анекдоти

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"