Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №02 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1966 / № 02 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1966 №02 Сторінка 4. Кожне місто має щось своє, тільки йому притаманне. Київ славиться парками, Одеса морем, Котовськ об’явами. На об’яву тут можна натрапити у найнесподіванішому місці. Читаємо на дереві: «Продаю козу. Звертатися за адресою...». На стовпі: «Міняю квартиру у Котовську на рівноцінну у Кисловодську». Біля каси вокзалу: «Товариші! Хто купив в універмазі калоші, розпаровані на одну ногу № 8, поверніть їх у Сірий магазин». Йдеш до книгарні і передусім бачиш: «Книготорг продає ящики на паливо». Кинеш оком на паркан, а там: «ТЕРМІНОВО! Продаю піаніно, дзеркальну шафу, радіоприймач». Хтозна, може, хто й хоче обміняти Кисло- водськ на Котовськ, купити козу, повернути калоші на одну ногу № 8 і топити ящиками. Але хто догадається, на якому дереві про це читати? А все тому, що у місті немає жодного довідкового щита. От і ліплять об’яви, куди попало... * * * Робітник цукрового заводу Бойченко купив телевізора. А той не працює. Він до майстерні, поніс покупку на гарантійний ремонт. А там йому: «Яка ще гарантія? Ремонтувати будемо, але без гарантії. Ваш те- танов. Тут можна натрапити і на копицю сіна, і на штабелі щитів для снігозатримання і на гори білої і червоної цегли. Щоправда, тут ще залишилося кілька кутків і для машин. Але горе тому водієві, що наважиться переночувати на платній стоянці. Це влітає йому у добру копійчину півтора карбованця за таксою, плюс «три крб. сім коп.» випадковому трактористові, щоб витягнув його машину з неймовірної грязюки. А ще ж після таких рятувальних робіт машину треба півдня мити!.. * * * На станції час од часу гримить гучномо- вець: Громадяни! Не ходіть по коліях! Це небезпечно для життя! А громадяни ніби не чують. Ходять по коліях та ще лізуть під вагони. Та ще з дітьми! Річ у тім, що залізнична колія перетинає все місто. А переходів нема. От і доводиться, скажімо, батькам, що працюють на мебльовій фабриці або птахокомбінаті, ризикувати своїм життям і життям своїх дітей. Бо фабрика і комбінат розташовані з одного боку колії, а дитячі садки з другого. Ну, а про нормальну роботу швидкої допомоги чи пожежників нема чого й казати. Щоб дістатися машиною з од- Пішли ми на бурякобазу до директора Ла-буша Володимира Панасовича, питаємо, для кого ж це на державні гроші зводять такі вілли? Одну, .відповідає т. Лабуш, для нашого головбуха Івана Олексійовича Курінного. Знаєте, поневіряється, бідолаха, у сарайчику. Ми позаторік здали житловий будинок на 16 квартир, а минулого року на 4 квартири. Всіх забезпечили житлом! У нас навіть черги тепер нема. Одного тільки головбуха обійшли... З головбухом на роботі нам побачитись не пощастило. Він днює і ночує на будівництві своєї вілли. Ну, а другу віллу для кого? У вас же тепер черги нема... Але Володимир Панасович Лабуш так до пуття і не знає, для кого він будує другу віллу. Так само, як у райраді, яка контролює третій об’єкт, теж не знають, хто там житиме. Дива! Увечері ми завітали до нещасного головбуха у його сарайчик. «Сарайчик» таки нічого пристойний. Три кімнати з усіма службами. І літня кухня у нього є, і погріб. А прописано на цій площі лише четверо. А що ж станеться з вашим сарайчиком, левізор у нас ще три роки тому зареєстровано». Та я ж його на цьому тижні купив! Хоч у завмага запитайте, у Любові Григорівни Кисли цької. Але телевізор і справді був старий. Просто товарознавець Котовської міжрайбази В. І. Чудний вийняв з упаковки новий телевізор і поставив натомість…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"