Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №15 Сторінка 5

Журнал Перець 1967 №15 Сторінка 5. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА І ПРО СЕ, І ПРО ТЕ... НЕ ДОРОСЛИ Кінорежисер Богдан Любомудров в основному закінчив роботу над фільмом: «Всі ми ходимо по землі»... Не дивно, що йому захотілось почути думку людей про свій новий витвір. Але ж у режисера не було анінайменшого бажання вислуховувати глибокодумні сентенції студійної братії. Не цікавив його і присуд рецензентів. Творець хотів почути щире слово рядового глядача, отож він і запросив на перегляд картини колишнього шкільного товариша Юру Конопацького... Після перегляду фільму, режисер запитав свого гостя пересічного глядача: Скажи, друже, без утайки. Сподобалась тобі моя стрічка? Ріж, не оглядаючись!.. Я своє скажу, відповів Конопаць- кий. Але раніше розтолкуй мені, товаришу режисере, бо не все я зрозумів. Си- дів ото я, дивився твою картину. Бачу, при- йшов у парк головний герой Ільму. Що ж він, думаю, буде робить? А він присів біля фонтану і почав мовчки курить. Мовчить хвилину, мовчить другу, тільки дим ніздрями пускає. Скажи, що воно там і до чого? Невже не зрозумів? здивувався Любомудров. Головний герой сидить і глибоко думає. І нехай сам глядач думає, про що мій герой думає. Не можна, скажу тобі, пускати нашого глядача на самоплив. Треба його активізувати, треба його примусити вникати в суть картини. А слова, якщо глянути в корінь, нарости на здоровому тілі високохудожнього кінотвору. Чим менше слів, тим більше буде простору для гри актора. Моя мрія створити такий зй ільм, щоб у ньому персонажі зовсім не розмов- ляли. Зрозумів. Фільм з життя глухонімих, сказав Конопацький. Який-бо ти поверховий! з докором кинув Любомудров. Не розумієш нова- Іване Івановичу, підсікайте, у вас клює! Не велике цабе зачекає... торства... А ти, Богдане Денисовичу, попрацюй наді мною, підтягни мій рівень, в свою чергу шпильнув Конопацький. Послухай, Юро, про мій задум і ти все зрозумієш, уже лагідніше повів мову Любомудров. Моє бачення майбутнього фільму таке. Усі персонажі діють мовчки, але дуже виразно. Вони, затиснувши в зубах фразу, ходитимуть, махатимуть руками, переживатимуть. 1 лише в кульмінаційних місцях кинуть кілька глибокодумних слів на зразок: «Ага!», «Угу...», «М-да...». Шедевр! вигукнув Конопацький, а Любомудров, розпалившись, продовжував: Якщо актори талановито зіграють, то глядачі без слів усе зрозуміють і заплачуть. О, дайте нам волю, ми вам покажемо! Бажаю тобі, Богдане, вання! сказав Конопацький. вернемось до твого вже готового Заплутаний сюжет у ньому, важко міти, хто там куди гне. І сюжету новаторам не треба, підскочив Любомудров. Сюжет віджив! Нехай глядач не лінується, зує окремі сцени так, як йому Глядач теж більше протоптаними стежками ходити, прокладемо у кіномистецтві свій…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"