Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №13 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1967 №13 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. г чого? питається Сиджу і думаю. Які є люди погані. Добра на шеляг ламаний не зробить, а накапостити норовить. Ось хоч би таке: «Шановна редакціє! На Ровенському м’ясокомбінаті п'ють всі безпросипно. Навіть директор В. І. Винокуров і його заступник Б. С. Вой-цеховський, голова місцевкому В. Г. Сидоров і головбух комбінату А. Я. Биков...» І т. д., і т. п. А в кінці отієї писулі закарлюка. Мовляв, такий-то і такий цю цидулу писав. Писав, бо не можу миритися з отим чортзна-чим. Бачите. Не може миритися. А чому? Хороша людина і з чортом примириться, а погана з ангелом не злагодить. Директора такого комбінату брудом обливає, рідне начальство своє паплюжить. А за що? питається. І ще додає у приписці: «Коли не надрукуєте листа, то далі буду писати». Щоб людина не писала далі, доведеться-таки їй розтлумачити, що і до чого. Ну, процвітають на Ровенському м'ясокомбінаті випивки. А чому б їм і не процвітати? Хіба людям у наш час ні за що випити? Та й закуска на комбінаті, хвала Всевишньому, не камінці і не цвяхи, а ковбаска, шиночка. Так і просяться під чарочку. І людина хиляє. При чому тут директор, при чому його заступник, бухгалтер головний, голова місцевкому при чому? Хіба хтось їх бачив п'яними? Хіба вони коли-небудь у витверезник потрапляли? Подумаєш, судили завідуючого комбіна-тівською їдальнею С. В. Івашка за розтрату, а той пальцем тицькав нгг сотні порожніх пляшок, на директора, на його заступника, головного бухгалтера, на голову місцевкому: «Хіба я сам все це випив? А де ви були? Ви ж ходили цілими юрбами, ви ж недвозначно підморгували, став мовляв, а тепер відморгуватись мені самому доводиться». Слова ці хтось ловить вухами, ці пляшки хтось підраховує і капає. А те, що на комбінаті виник новий обряд відзначати в робочий час іменини, ніхто не бачить. Те, що з забійного цеху, припустімо, лине чарівна мелодія «Гей, гуляю я, гуляю я», ніхто не чує. І ніхто цієї самодіяльності оцінити не може. А воно і час робочий пливе, і день ангола одноразово відбухаєш. Без відриву від виробництва і казенної закусі, так би мовити. Запримітило лихе око і те, що головний енергетик комбінату В. Кубович, інженер по контрольно-вимірювальних приладах О. Бог-данов і бригадир А. Тимчишин у машинному відділенні під час роботи банкет влаштували. Запримітило, трясця його матері! І вже язик гала-бала: «Куди директор дивиться, голова місцевкому, секретар парт-бюро?» А куди їм дивитися? Звісно, вперед дивляться. Чого їм по кутках шастати? Може, ще треба було заглядати до отієї самогонниці О. А. Киц, що поруч з комбінатом сивуху курила? Може, ще треба було красти м’ясо і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"