Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №07 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1967 / № 07 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1967 №07 Сторінка 4. ВИСТАВКА ні іігіп ггіл»л КОЛИ ВЕДМЕЖАТНИКИ ПЛАЧУТЬ Він розкрив ящик з інструментами 1 холоднокровно взявся за роботу. Це діло було йому знайоме. 18 зламаних сейфів найскладніших конструкцій такий досвід життя. Відсидівши, скільки належало, він уже декілька років чесно торгував канцелярським приладдям. Та серце колишнього ведмежатника не витримало, коли одна жінка попросила його відкрити... тумбочку. Не відкривається? Це мені раз плюнути, пояснив він. А через дві години, знесилений, ловив на льоту скупі чоловічі сльози: Старий я став, плакав фахівець. Сили не Звідки було знати старому ведмежатнику, що тумбочку виробництва Житомирського промкомбінату облмісцевпрому можна відкрити єдиним способом вибити дверці. ЯК СТВОРЮЮТЬСЯ ШЕДЕВРИ Останній крик моди на Заході твори так званого стихійного мистецтва. Творець бере пару метрів полотна і кладе його, ска жімо, під колесо автомобіля. Шедевр готовий. Залишається придумати для нього назву і нести на виставку. Працівники Херсонського механічно-ремонтного заводу, взявши на озброєння метод стихійних митців, експонують на нашій виставці шедеври під назвою «Ящики для сміття». На ящики вза галі вони скидаються мало. Але безперечно одне: по них чимсь проїхали. Притому важким. Бо «ящики» абсолютно деформовані. «РУКАМИ НЕ ТОРКАТИСЯ» Буває, такий заклик на виставках відвідувачі ігнорують. Гостям нашої виставки ми б радили серйозно поставитися до перестороги. Адже на стенді, під яким висить табличка, продукція Білоцерківського заводу металовиробів: відра, тази, ночви, баки для білизни. На ручках і по краях цих атрибутів побуту такі задирки і гостряки, що дуже небезпечно для пальців! Бувас таке. Глаголить з трибуни якийсь оратор. Називає прізвище кожного винного і невинного, а решту йменує «та інші». Як правило «та інші» завжди задоволені. Принаймні ті, що не дуже розраховували на похвалу. Проте є люди, які категорично не хочуть бути «та іншими». А в даному випадку «та іншою» не хоче бути ціла організація. Житомирська облспоживспілка. Зніміть з нас оте титулування, благає голова цієї організації П. А. Анкуде-вич, бо життя не маємо. Торгувати треба, магазини будувати треба, а планові організації вважають нас «та іншими» Відпускають на будівництво те, що кіт наплакав... А в с. Нова Котельня одна жінка мені сказала: Ви нам більше добрих товарів давайте. А магазин юринда. І тутечки можна торгувати. В унісон жінці у шпаринках стін засвистів вітер, а на купі фуфайок жалібно м’яв-кнув кіт. Продавець, що грів над електроплиткою руки, подивився на клієнтку таким поглядом, ніби вона замордувала його дитину. Ти, Ганно, простояла б отутечки цілий день, то побачила б, що то за юринда... Ганна не збиралася стояти цілий день. Вона бурчала, що «вже півгодини» стоїть у черзі. З фуфайок знову обізвався кіт. Хтось спитав: Сала не чіпає? Хоч на шию йому чіпляй. Мишку отак, чи щурика, то бере. А є? На продаж нема, а так водяться... Для скептичної Ганни усе це «юринда». Для всіх інших покупців «неподобство», а для продавця «просто мука». А воно і не юринда і не просто мука. Танцювати за прилавком гопака від холоду і танцювати під дудку кожного клієнта, щоб не зіпсувати йому настрою, справжнє мистецтво. Скільки є на Житомирщині таких віртуозів, підрахувати не вдалося. Зате вдалося з ясувати, що є на Житомирщині ще чимало таких ось…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"