Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1967 №01 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1967 / № 01 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1967 №01 Сторінка 3. ЙОГО СОРОКАЛІТТЯ Добрив день, мів милий браті Поздоровить тебе рад. Бо ж по ділу ми брати: Перчим, колем 1 ти. Із Баку шлю тобі Щирий свій саламі «К1РПІ». Баку. Татарський сатиричний журнал «ЧАЯН» вітає свого українського колегу «Перцв» з 40-річнвм ювілеєм! Перцю дати? - Уже дали!.. Казань. ПОМАРАНЧОВА одая У той день у Немирівській райспоживспілці переходили на шепіт і розповідали «тільки по секрету і тільки вам»: Чули: Броніслав Іванович захотів цитрусових. Яблука приїлися. Що ви кажете? перепитували цікаві і передавали новину, як естафетну паличку, далі. Броніслав Іванович Тарнашинський голова правління Немирівської райспоживспілки начебто заперечував свою любов до цитрусових. Не я, а Він (!) хоче апельсинів, казав Броніслав Іванович і загадково тикав пальцем у стелю. Мовляв, «Він» це той, хто сидить над Броніславом Івановичем, а не сам Броніслав Іванович. І всім присутнім було ясно: комусь у Немирові захотілось апельсинів і треба добути їх хоч з-під землі. Раджу командирувати когось до Києва, на Бесарабку, порадила директор чайної Віра Юхимівна Карпенкова. Там по базарній ціні... Броніслав Іванович заперечливо і сумно похитав головою. Тоді є пропозиція послати представника в Грузію і там нарвати апельсинів прямо з дерев, додав заступник директора тієї ж чайної Віктор Андрійович Цицкун. Це діло, але Він хоче тільки з... Марок ко. Хоч пару кілограмчиків. Присутні кинули на підлогу карти. Географічні. Шлях до Марокко пролягав через Тюш-ки, Козятин, Київ, Бориспіль. Звідти повітряна лінія йшла на Париж, а там без пересадки на Рабат. Був ще й інший шлях: через Вапнярку на Одесу, а там морем повз Стамбул, через Босфор і Дарданелли і так далі. Для поїздки немирівського представника в Марокко було все: командировочні, тарні ящи- ки, гроші на апельсини з каси чайної і довірена особа. Не було одного візи. Тому вибрали третій шлях: через Вороно-вицю, Вінницю і на Москву. Не по візу, а по апельсини. Але марокканські. Жереб упав на Цицкуна. Йому виписали службове відрядження, забезпечили відповідною сумою грошей: на апельсини, проїзд у м’якому вагоні, добові і квартирні. Все це не з кишені того, хто зажадав помаранчів, а з чайної. Через добу Цицкун полоскався московською водою у фешенебельному люксі і закусював марокканськими апельсинами. Ще через добу він почав ретельно вивчати ціни на продукти столичних базарів. А вивчивши, захопився товарообміном: яблука, скажімо, міняв на гроші, а гроші збирався обміняти на апельсини. Та представники охорони громадського порядку столиці, очевидно, не розібрали, де товарообмін, а де спекуляція і лише на цій підставі затримали немирівського посланця. Тим часом у Немирові засідали. Всіх хвилювало: «де Цицкун?» Версій було декілька. Перша: затесався до марокканської делегації і разом з нею подався в Африку. Маловірогідна Цицкун не знав арабської мови. Друга: перейшов кордон і йде в Марокко пішки... Та несподівано прийшла телеграма: «Готуйте торбу і сухарі. Цицкун». Телеграму зрозуміли по-своєму: готуйте добру торбу і купу ніжних характеристик, бо тут…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"