Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1968 №05 Сторінка 3

(Гуморески)
Журнал Перець 1968 №05 Сторінка 3 - Гуморески. Лист міністрові сільського будівництва УРСР тов. МИХАЙЛОВУ М. М. Вельмишановний Миколо Михайловичу! Народна мудрість глаголить: хоч і тисячу раз повторюй слово «халва», то од цього солодко в роті не стане. Отак і з охороною природи. Навіть сто тисяч раз повторюй: «Рідну природу треба любити! Рідну природу треба оберігати! Рідну природу треба збагачувати!», але якщо це будуть тільки ефектні лозунги, не підкріплені живим ділом і живим неспокоєм, то, їй же богу, це поможе рідній природі так, як помагає мертвому кадило. Не все ефектне буває ефективним. Повірте, що навіть найефект-ніші заклики може заглушити звичайнісінька саморобна вибухівка браконьєра, що навіть найкращі слова це не є загата, котра може захистити ріки, озера й моря од згубних потоків стічних виробничих вод. Якщо ви бували, Миколо Михайловичу, на Ровенщині, то напевне звернули увагу на тамтешні мальовничі річки та озера. їхні прозорі і чисті, мов кришталь, води, тихі комиші, закучерявлені вербами береги причаровують людину з першої миті, а коли та людина ще й спорт-смен-рибалка, коли та людина, опріч того, кохається в раках, то вона навіки збереже у своєму серці незгасну любов до цієї нерукотворної поліської краси. Я, наприклад, коли буваю на Ровенщині, то буквально тетерію од неймовірного живопису Білого озера, я не можу одірвати погляду від замріяної, тихої Ікви. Своєю тихоплиииістю, своїм спокоєм і лагідністю ця річка може втихомирити найбуйнішого неврастеніка. Мені здається, що поживи місяць у наметі над Іквою, порибаль тут, подихай її пахощами, і всі інфаркти з інсультами, всі гіпертонії з гіпотеніями забіжать від тебе аж до чорта на болото. Отака вона, Іква. Так, небагатьом куточкам республіки нашої природа одписала стільки скарбів своїх неоціненних. Берегти б це все та цінувати, а воно, на жаль, на ділі не зовсім так виходить. На ділі навіть погано часом виходить. Уже над тією красунею Іквою нависла біда, вельмишановний Миколо Михайловичу. Забруднює і труїть красуню Ікву Дубнівський м'ясокомбінат. Давно вже б'ють на сполох громадські організації, давно вже бідкаються самі керівники м'ясокомбінату їм теж боляче дивитися на те, як кров'янистий потік стічних вод систематично запаскуджує Ікву брудом і смородом, давно вже готова технічна документація очисних споруд, давно вже виділені кошти на будівництво, давно завезено обладнання, а в підсумку виходить, як у тому анекдоті: Тату, я впіймав ведмедя! Так веди його. Та не ведеться. То пусти його. Та не пускається. Які вже тільки «буди» і «спецбуди» не бралися за будівництво очисних споруд на Дубнівському м’ясокомбінаті, а воно ні за ними, ні перед ними, а воно як мокре горить. А біда міцно вхопила кістлявими руками красуню Ікву за горло і душить все дужче і дужче. А тим часом у Міністерстві сільського будівництва, у таких його відомствах, як (начальник т. Гусляков, щоб він був живий та здоровий!), «Головцентросільбуд» (начальник т. Нечи-тайло, хай йому легенько ікиеться!) не скупляться на ефектні заклики та добрі побажання. Минулого року, скажімо, тут так гукали, що аж луна котилася: Слово честі, до кінця 1967 року здамо очисні споруди на Дубнівському м’ясокомбінаті! І на Вовчанському м'ясокомбінаті здамо! Здамо й на Сахновщанському маслозаводі! Скрізь, скрізь здамо! А де здали? питається. Ніде не здали! І по всьому видно, що не скоро й здадуть. Тому прошу вас і молю вас, вельмишановний Миколо Михайловичу, вплиньте на…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"