Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1968 №06 Сторінка 4

(Казки, Сатиричні мініатюри)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1968 / № 06 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1968 №06 Сторінка 4 - Казки, Сатиричні мініатюри. МОЖЕ, це видасться вам дивиною, але колись тарган був людиною. І людиною не сякою-та-кою, абиякою, а великим, сильним чолов'ягою з отакенними вусами, задертими прямо в небо! Коли ходив той чолов’яга, то земля стогнала і вгиналася йому під ногами. А коли орав, то так глибоко заганяв плуга, що з борозни вода дзюрчала, наче з джерела! Та от сталося так, що один його односелець зробився великим начальником. І, як буває ото з декотрими великими начальниками, дуже йому закортіло ще більшим начальником зробитися, принаймні, хоч трохи значнішим, ніж начальник сусідньої установи. Він знав, якою міркою міряється величина начальника: кількістю службовців, що служать в його установі. Тому-то зняв він телефонну трубку і звелів односельцеві, тому великому чолов'язі, кинути поле і стати в нього на службу. Зрадів сильний чоловік ти ба, яке щастя! Хочеш ходи собі по тротуару, хочеш учащай на всякі культурні видовища, і не треба рук бруднити об якісь там рала-орала. Покинув він землю і от умостився за великим письмовим столом. Посидів так кілька днів, і раптом руки йому засвербіли, бо були ж привчені до роботи. Оглянувся він круг себе, чи нема кого, хто дав би йому яку-небудь роботу, щоб вона аж горіла йому в руках, але ніхто йому нія кої роботи не дав... А коли минуло п’ятнадцять днів, кинулися всі аванс одержувати. Аванс? аж злякався сильний чоловік. За що? Як то, за що? відповіли службовці. Ясно, за роботу, яку ми зробили. Аж рота роззявив чоловік і хотів був сказати, що особисто він жодної роботи не зробив, але догадався, що в такому разі й авансу йому, певно, не дадуть, і промовчав. А коли все-таки пішов до каси, то так йому зробилося соромно, що він ладен був стати маленьким-ма-леньким, як ота кнопка канцелярська, або й зовсім щезнути, щоб його ніхто не бачив. Аванс, проте, взяв і рушив назад до свого столу. А коли по дорозі мимохідь заглянув у дзеркало ахнув: од сорому він поменшав наполовину!. Це його страшенно розсердило, і він так грюкнув по столу кулаком, що папки, прес-пап’є й чорнильниці підскочили в повітря Значить для того мене одірвано од землі, кричав він, щоб марнувати отут час та ще й гроші за це брати! Василь ЦОНЕ В Хотів одразу ж устати й вернутися в село, але тільки підвівся бачить: надворі вітер свище, аж дахи рве! Куди підеш по такій погоді?.. Ще чихавку дістанеш, або кір... А тут так тепло й затишно. Сів на місце здоровий чолов'яга і знову від чув, що од сорому й неробства ще поменшав. Тоді схопив мерщій олівець і давай малювати зайчиків, пташок, білочок і всяку іншу дрібноту працюю, мовляв. Від того ще більше знія ковів і знову став меншим. І так кожного дня. А п’ятнадцятого числа аванс. А на перше число зарплата! Минув рік, і руки сильного чоловіка вгамувалися не стали свербіти знічев’я. Вони також поменшали і стали м'якими та ніжними. А п'ятнадцятого числа аванс. А на перше число зарплата!.. Та от сталося так, що великого начальника, односельця, з роботи звільнили. На його місце прийшов інший великий начальник. Я…
 Казки  Сатиричні мініатюри

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"