Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1968 №12 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1968 / № 12 / Сторінка № 2
Перець 1968 №12 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Лист без конкретної адреси, але конкретних адресатів, до яких тут чарка п'ється, можна здибати, де завгодно і в Донецьку, і у Вінниці, і в Полтаві, і в самій столиці. Здоровенькі були, не вельми шановні това-ришочки! Почнемо з того, що в місті Н. асфальтують вулицю. Гарно асфальтують, по-хазяйському асфальтують. Трударі нелегкої професії уже кінчають «одягати» останні метри магістралі, стараються, щоб діло рук їхніх було оцінено найвищим балом. Колективно стараються, дружно стараються. А в цей самий час в одному службовому кабінеті на сусідній вулиці сидять службові дяді і теж стараються. Стараються науково визначити, з якого кінця економічно ефективніше буде почать руйнацію ще теплого асфальту. А потім діло піде так. Не встигнуть городяни ще й намилуватися новозаасфальтованою вулицею, не встигнуть солодко наахатися та наоха-тися: Ах, яка чудесна магістраль. Рівненька, наче скатертина! Ох, і постаралися шляховики. Ох і золоті ж руки! Вулицею хоч яєчкс котиі як все зміниться, ніби в дивовижному сні. Через деякий час новозаасфальтовану вулицю наповнять оглушливе черги перфораторних молотків і методичне гупання важких ломів. Др-др-др! Гуп-гуп-гуп! Др-др-др! Гуп-гуп-гуп! Через день-два новозаасфальтована вулиця буде так перекопана й так перерита, що сам чорт ногу на ній собі скрутить. Через день-два в городян складеться враження, ніби на цій вулиці якісь фантастичні свині з залізним рилом дикі свої ігрища влаштували. І городяни знову почнуть охати та ахати, але вже на інший лад. Ох і безглуздя! Ох і безгосподарність! Один будує, а другий руйнує! Ах і руйначії Ах і партачі! На що ж ви людську працю нанівець зводите? Нічого ми не зводимо! огризаються ті, що руйнують. Ми своє діло робимо. Ми підземний кабель прокладаємо. А чому ж ви раніше не проклали, коли ще вулиця була незаасфальтована? А то не наш клопіт. У шляховиків свій план, а в нас свій. Еге ж, безглуздий принцип один будує, а другий слідом руйнує не здох ще й досі. Він живе, він діє у деяких наших містах і селищах і сьогодні. Слід віддати йому належне: він живучий, мов кішка. Його б'ють найгострішими пунктами офіційних постанов і циркулярів, проти нього спрямовують нищівний вогонь фейлетонів і карикатур, а йому хоч би хни. Фейлетони й карикатури на цю тему набили вже оскому самим фейлетоністам і карикатуристам, постанови й циркуляри тихо доходять в архівах, а він живе й побрикує. В цьому я переконався на власному досвіді. Ще зовсім недавно під вікнами моєї київської штаб-квартири на Брест-Литовському проспекті, 94, росли молоденькі дерева, живописним килимом слалася свіжа травка-муравка, а навско-сяк по килиму пролягала асфальтована пішохідна стрічка. Одного прекрасного дня минулого року «Київметробуд» нагнав сюди якоїсь своєї машинерії, почав тут щось копати, щось рити, щось помпувати. І за якийсь місяць такого накопав, такого нарив, такого напомпував, що від зеленої благодаті і взагалі від благоустрою лишилися тільки ріжки та ніжки. Потім метробудівці собі поїхали, а руїна лишилася собі на місці Десять раз писалося і не менше раз казалося метробудівцям: Це ви, шановні товаришочки, копали, рили й помпували? Ми, кажуть, копали, рили й помпували. А це ви обіцяли знову упорядкувати поруйновану територію? Це ми обіцяли, одповідають метробудівці. А коли ж почнете впорядковувати? А бог його знає. У нас є важливіші об'єкти. Весною сам телефоную головному інженерові «Метробуду» тов. Чернишову. Це ваше, питаю, відомство щось копало, щось рило, щось помпувало на території комбінату преси? Так, наше, люб’язно відповідає Микола Олександрович. А це ви обіцяли до весни упорядкувати поруйновану територію? Від своїх слів не відступаємо, ще люб’язніше одповідає головінж. А чому ж досі не впорядковуєте? У відповідь на це питання тов. Чернишов виставив кільканадцять своїх резонів, з котрих я зрозумів, що за туманом і справді нічого не видно... Безвідповідальність «руйначів-партачів» часом не знає меж. Ось передо мною…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"