Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1969 №04 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1969 / № 04 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1969 №04 Сторінка 2. Здоровенькі були, гр. М. С. Пилипчук! Чує моє серце, що таке строго-офіційне звертання трохи покоробить вас. Коли пише іншим. скажете ви, то якось інтимно звертається, «вельмишановним» величає, по імені та по батькові називає. А мені все «гр * та «гр.». Богу дякувать, я ще не розтратник, так що міг би й товаришем назвати. Не одсохла б рука, якби й написав «Здоровенькі були, Миколо Сафроновичу». і в мене ім’я та по батькові, і посада солідна в мене є. Все не вірно, все це так, і, повірте мені, гр. Пилипчук, що, коли я читав вашого схвильованого листа, адресованого в кілька інстанцій, то перебував у такім ударі «нежньдх чувств», що мені хотілося не тільки товаришем, не тільки вельмишановним, не тільки ім’ям та по батькові вас назвати, мені страшенно хотілося благо* родним. чуйним, милим., неспокійно-розпрочудес-ним вас наректи. Хай знають усі, усі, усі лицаря совісті і честі, для котрого турбота про живих людей є першим і святим ділом! Але боюсь, що читачі не зрозуміють ніжних порухів душі моєї, якщо я не познайомлю їх із цим зворушливим людським документом. Скажуть: продає кота в мішку! Отож, щоб не було ніяких пересудів, я наведу його тут повний текст, не змінивши в ньому ні титла, ні коми: «ПРЕДСТАВИТЕЛЬ УКР ИНСКОГО ОБЬЕДИНЕНИЯ СОВЕТА МИНИСТРОВ УССР «У КРСЕЛ ЬХОЗТЕХН ИКА» при Управлений ПРИДНЕПРОВСКОИ железной дороги г. Днепропетровск, Гагарина, 143 36 тел. 3-28-89 № 2-У кс 10 декабря 1968 г. ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ВИННИЦКОГО ОБЛАСТНОГО ИСПОЛКОМА СОВЕТОВ ДЕПУТАТОВ ТРУДЯЩИХСЯ Копия: ПРЕДСЕДАТЕЛЮ ИСПОЛКОМА РАЙОННОГО СОВЕТА ДЕПУТАТОВ ТРУДЯЩИХСЯ- » ПРЕДСЕДАТЕЛЮ КОЛХОЗА «РОССИЯ» КАЗАТИНСКОГО РАЙОНА ВИННИЦКОЙ ОБЛАСТІ*. с. МШАНЕЦ КАЗАТИНСКОГО РАЙОНА ВИННИЦКОЙ ОБЛАСТИ г. ПИЛИПЧУК Анне Александровне. Лист гр. М С. ПИЛИПЧУКОВ! представникові Республіканського об*єднання «Укрсільгосптехніка» при управлінні П ридніп ровської залізниці Я обращался дваждьі в неполком районного Сонета де-нутатов трудящихся г. Казатин об оказании помощи строительнмми материалами гр. ПИЛИПЧУК Анне Александровне. которая являетея инвалидом 1-й группьі ленсионерка колхозннца, иолучающая 12 руб. пенсии. Прожикающая село Мшансц Казатинского райони Виник цкой области, проработаяшая в колхозе более 25 лет, ір. ПИЛИПЧУК Сафрон Оверкович (муж) тоже прора-ботал в колхозе до кончиньї. которьій умер в 1965 году. Дом (хата) покрьіта соломой, которая согнила, пришли в полную негодность, крьіша течет. Председатель испол-кома Казатинского райсовета депутаток трудящихся своим письмом сообщил мне. что гр. Пилипчук А. А. поставлена на очередь. Письмо № 593 II от 22 июля с. г. Правда, на строительство печки, которая развалилась от протекания криши, колхоз «Россия» вьіделил помощь 70 руб., за которьіе бмл нанят специалист и построена печка. Я нроездом заезжал проверить. но ничею не еде-лано. Прошу Вашего вмешательства, дать указания о вьіде-лении строительньїх материалов. ПРЕДСТАВИТЕЛЬ УКРАИНСКОГО ОБЬЕДИНЕНИЯ «УКРСЕЛЬХОЗГЕХНИКА* (Н. ПИЛИПЧУК)». От що значить добра душа, от що важить добре серце! Подумайте тільки. Живе й працює людина аж де в Дніпропетровську і раптом дізнається, що десь на Вінниччині, в далекому, далекому селі Мшанець, у старенької колгоспниці-пенсіо-нерки «от протекания крьішн» піч у хаті завалилася. Дізнається і сприймає лиху скруту гр. Пилипчук, як особисте нещастя. Дізнається і геть чисто втрачає спокій. Можливо, не їсть і не спить, а все б'є на сполох, сигналізує про цей сумний факт у державні й громадські інстанції. Сигналізує один раз, сигналізує другий раз. Та не формально сигналізує, а наполегливо, енергійно вимагає, щоб пенсіонерці негайно помогли грішми й будівельним матеріалом. Мало того! Ця людина не зупиняється на самих сигналах. Зверніть увагу на останнє речення останнього абзаца листа. «Я проездом заезжал проверить, но ничего не еделано» з гнівом благородним кричить ця добра, ця чуйна, ця мила, ци нееііокійно-розпроіірекрасна людина. Подумати тільки де село Мшанець, а де місто Дніпропетровськ! Але цю людину не зупинив ні сніг, ні вітер. Цю людину не злякали ні простори, ні злигодні побуту транзитного пасажира. Вона все здолала, все знесла в ім’я добробуту й щасливої старості далекої громадянки Пилипчук. Повірте на чеснім слові, коли все це я зважував і передумував, то мені теж хотілося крикнути на повні груди: Слухайте ви, бюрократи! Слухайте ви, сухарі! Слухайте ви, байдужі й холодні душі, які ще подекуди трапляються! Он на кого рівняйтеся,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"