Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №16 Сторінка 11

(Народні усмішки)
Перець 1969 №16 Сторінка 11 - Народні усмішки. У рахунок минулого року ДИВО-Д ИВН ЕЄ... Ну, що лікарі знайшли в тебе? Водянку!.. І що дивно звідки взялася вода, коли я пив лише вино! Повідомив В. СГІБНЄВ з м. Василькова Київської області. ДВІ цяцьки І ідо то в тебе за дві цяцьки на піджаку? спитала бабуся онука. Еге-е! То ж я закінчив два інститути, гордо похвалився онук. Бабуся здивувалася. Та невже ти такий тупак, що тебе не могли вивчити в одному інституті? Повідомив 0. Н. КИЗИМ з м. Одеси. ЯКБИ ЦЕ НЕ БОГ Тітка Явдоха з ранку й до вечора все біля хати сніг відкидала. Побачила свою сусідку та й каже: Він мене, кумо, оцей сніг на той світ відправить. Якби це не бог насипав, то я б його так вичор-тувала, що аж пір’я б полетіло. ЗА КОМПАНІЮ Мати прийшла в дитячий садок за дитиною. Заходить до кімнати, а там крик, діти плачуть. Ніно, чого ти? спитала вона у дочки. Та всі ж плачуть, і я почала. Повідомив М. Т. ЧЕПКИЙ з м. Ізюма Харківської області. ТОЧНА ВІДПОВІДЬ Учитель питає учня: Хто в лісі найшвидше бігає? Учень: Мій батько, як за ним лісники женуться, Повідомив І. І. КУЖБЕЙ з с. Міжгір'я Міжгірського району Закарпатської області. ЗДІЙСНЕНА МРІЯ Іване! Чи здійснилася хоч одна мрія твого дитинства? питає дружина чоловіка. Здійснилася, Коли мати тягла мене за чуприну, я мріяв стати лисим! Повідомив П. ПОЙДА з м, Берегового Закарпатської області. СКУПІСТЬ Дядьку, чому ви на ніч годинник зупиняєте? Тому, що вночі він мені не потрібен, а шестерні зношуються. Нерідко читаємо: токар такий-то працює в рахунок 1977 року. Як це йому вдалося? Виявляється, досить просто: сьогодні людина зробила те, що могла зробити завтра, а завтра те, що заплановано було зробити через тиждень, а за тиждень те, що слід було зробити через місяць. І пішло, і пішло... Та найдивніше: цей самий токар при всьому тому встигає і в кіно регулярно бувати, і театральних прем’єр не пропускати, і музеї відвідувати. А іншого про кіно чи театр запитаєш, а він на те лише рукою махає: відчепись, мовляв, чоловіче, з дурницями, тут дихнути нема коли, по двадцять чотири години на добу працюю. Гадаєте: цей уже, либонь, працює в рахунок аж 1987 року? Аніскілечки. Навпаки. Він сьогодні робить те. що мав зробити позавчора, а те, що слід зробити сьогодні, робить лише через тиждень. І пішло, і пішло... В результаті, у цьому році, нарешті, вирішує питання, яке можна і слід було вирішити торік. Останнє мене неабияк зацікавило. Чому в цих товаришів руки не доходять? Невже, гадав, вони під час ущільненого робочого дня влаштовують екскурсії на старовинний цвинтар або турніри з преферансу чи популярні лекції з теорії відносності?! Почав приглядатися і з’ясував: ні екскурсій, ні турнірів, ні лекцій у робочий час вони не влаштовують. Наче роблять усе те, що належить за службовим статусом: уважно читають офіційні папери, накладають у відповідному кутку відповідні резолюції, створюють комісії, пишуть офіційні відповіді, запити, вказівки. Так чому ж усе-таки вони працюють у рахунок минулого року? Довго не міг цього второпати, аж поки ото не зіткнувся з двома випадками, які дещо прояснили справу. Перший стався у Львові. В самому центрі цього старовинного міста розташована досить старовинна лазня № 1. За неписаною традицією, при цій лазні здавна працював буфет, де відвідувачі після легкої пари могли забавитись склянкою мінеральної води, чаю чи кухлем пива. А потім той буфет замінили у відповідності з духом часу автоматами з тим же пивом і водою. Але ж автомати і є автомати: хочуть працюють, а хочуть лише гроші приймають. Одне слово, техніка почала викликати нарікання купальників. І автомати прикрили. Тоді себто у березні минулого року дирекція й порушила перед місцевими органами клопотання про відкриття у лазні буфету для продажу «соків, води й кондвиробів». І відтоді пішло. Службові особи уважно читали клопотання, ретельно накладали у відповідних кутках відповідні резолюції, вивчали питання, писали офіційні відповіді, запити, вказівки... Листування зав’язалося жваве. У листуванні тому можна знайти всі зразки епістолярного стилю: від сухо…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"