Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1969 №12 Сторінка 4

(Казки)
Перець 1969 №12 Сторінка 4 - Казки. ЦЯ ПОДІЯ сталася у той далекий доісторичний час, коли про людей ще й не мріялось, а на земній кулі панував якийсь із геологічних періодів, певно, іретинний.бо саме за нього, як свідчить наука, і з’явилися перші мавпи, від котрих уже проліг прямий шлях до нашого сучасника. І от у цей сутінковий період, одного дня, удосвіта одвічну тишу дикого прапралісу зненацька роздерло таке оглушливе ревіння, що з несподіванки земна куля сахнулась убік, зрушила з круглої, як обід гарби, орбіти, похилилась і як шугонула світ за очі, то так з того часу і носить її пе-рехняблсною по еліпсу, завдавши багатьом поколінням дослідників клопоту: гадати чому це вісь нашої планети перекособочена, а сама вона шугає навколо сонця, наче налякана. Ревіння це було такої сили, що сколихнуло повітря, роздерло його на шмаття, зірвало з місця і як понесло кушмелити по світу, то й донині нема спокою від тих протягів, пасатів, мусонів, циклонів та антициклонів. Від дикого реву пополотніли обидві земні маківки верхня і нижня, крижаною сивиною взялися вершини гір і мало не півпланети пронизало вічною мерзлотою. Ріки, гнані жахом, зрушили з місця і кинулися врозтіч. Сколихнулись моря й океани і як хлюпонули у пошуках порятунку в береги, то й донині колотяться об них, як риба об лід. Звірина забігла куди ноги занесли. Страуси й жирафи опинилися у саванах, мустанги аж у преріях. Важких мамутів розметало по всьо- з» му світу, тому і знаходять їхні рештки у найнесподіваніших місцях: то у піщаному кар’єрі рай-промкомбінату, то мало не в кімберлітовій трубці. Незграбних носорогів та бегемотів жужмом позакидало до жаб у тропічні болота. Леви з тиграми отямилися лише на околицях екватора. З переляку посивіли білі ведмеді й навіки втратили здоровий глузд сірі віслюки. Зебри, як посхоплювалися в піжамах, то й дотепер не віднайдуть свого національного одягу, бідні ж кенгуру дали такого дьору, що оговтались тільки на краю світу, в Австралії. А на довершення катастрофи репнула земна кора, покололась на скалки, більшими й меншими шматками розлізлась по планеті, від чо го й утворились материки та острови. Ревів первосвященик всього тогочасного мавп’ячого світу. Причиною такого лютого гніву була звістка, що її принесла владиці одна з його наближених шептух. КАЗКА Сама бачила, чавкотіла вона над вухом свого господаря. Звелось на задні, а передніми як ухопить банан... Від цих слів у владики спершу навіть подих перехопило, так він був ошелешений нечуваним в історії мавп’ячого роду вчинком. Що-о?! заревів жахливим голосом, коли прийшов до тями. Та як воно посміло вчинити подібне?! А коли хвиля першого гніву трохи вщухла, владика наказав негайно розшукати і приволокти перед його очі зухвалого злочинця. Це було мале, жваве мавпеня. Не розуміючи, в чім справа, воно цікавим поглядом дивилося знизу вгору на спотворену люттю твар свого всесильного співродича, потім, аби чимось розраяти його, легко звелося навшпиньки і тут-таки вільно зірвало з дерева стиглий банан, що, до речі, давно вже спокушав владику, але досягти його святоша не міг: плід висів на кінчику гілки,…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"