Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1969 №12 Сторінка 3

Журнал Перець 1969 №12 Сторінка 3. У ЧОТИРНАДЦЯТОМУ номері «Перця» за минулий рік було надруковано фейлетон «Нежить на Тернопіллі». Розповідалося в ньому про дивну й специфічну Хьоробу деяких керівників тернопільських підприємств на цих керівників несподівано нападало чхання. Як тільки їм казали: «Не можна, люди добрі, відходами ваших підприємств занапащувати водоймища й нищити все живе в них», вони одразу відповідали: «А нам на те начхати». І чхали. ДАЛИ ПЕРЦЮ! Сподівалися, що після фейлетону чено. Коли раптом теле онний Рятуйте! Задихаємося! І зойк ми, з епідемією нежиті буде з Бучача: і риба... покін- «Що за халепа, думаю, та ж тоді писалося, що санітарні прикрили в Бучачі забійний майданчик райзаготконтори, звідки бруд у річку Стрипу». лікарі стікав Ніхто не хотів залишати грішну землю. Ні свині, ні телята. Але не хотіти це одно. А як без кормів жи-іи цього на фермі колгоспу ім. Ко-товського Котелівського району ніхто не знав ні люди, які тут працювали, ні безсловесні тварини. Завідуючому ж фермою М. І. Панюкову було не до кормів. Він не вилазив з пляшки і не бачив, як ті корми розкрадали. Не контролював діяльності завфермою і голова колгоспу Г. О. Дяченко. Так три- вало. доки Полтавське обласне управління сільського господарства не розслідувало листа, одержаного Перцем з колгоспу. Як повідомив начальник обласного управління т. Шрамко, за поганий догляд худоби і допущений падіж М. І. Панюкова звільнено з посади завфермою. А загальні збори колгоспників обговорили діяльність Г. О. Дяченка й звільнили його від обов’язків голови артілі. Кричу в трубку: Невже санінспектори виявились слабодухими і все-таки відкрили забійний майданчик? Ні, чую, нема, богу дякувати, майданчика... Так чого ж ви ще хочете? Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Нормально дихати хочемо. А потім, чей же знаєте: байдуже ракові, в якому горшку його зварять. Отож і рибі байдуже, в чиїй гноївці її згноять... Словом, приїжджайте: понюхаєте переконаєтесь. Приїхав, понюхав, переконався: через центр славного Бучача вільно і плавно безіменним рівчаком течуть у Стрипу брудні помиї. Вдався, як водиться, до історії питання. Ще в серпні минулого року представники держводінспекції встановили, що з жомових ям Монастириського відгодівельного пункту, який чомусь примостився у Бучачі, цим рівчаком стікають у Стрипу жомокислі води. З цього приводу зацікавленим службовим особам обласного й районного масштабу було послано відповідного листа із звичною вже просьбою: вжити заходів. Зацікавлені особи відповідного листа прочитали. Але заходів не вжили. Відгодівельники заповзялися відкараскуватись: не ми, мовляв, одні є творцями того брудного потоку. І в лютому цього року на місце виїхала численна авторитетна комісія. Вона встановила, що в безіменний рівчак скидають стічні води спиртовий, цукровий і консервний заводи, відгодівельний радгосп, а також три міжколгоспних відгодівельних пункти Бучацький, Чортківський, Монастириський. Водночас комісія встановила, що очисні споруди всіх НЕВИЛІКОВНА ХВОРОБА названих підприємств діють більш-менш нормально. Крім Монастириського пункту. Очисні споруди цього пункту нормально діяти не можуть, бо очисних споруд на цьому пункті нема. Мовою хімічного й фізичного аналізу акт, складений комісією, розповідає, що воно таке, той бруд, і чим він пахне. Це (коли перекласти з наукової мови на простецьку) означає, що кожна рибина, добравшись до місця, де Стрипа з рівчаком зустрічається, повертається пузом догори і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"