Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №09 Сторінка 5

Журнал Перець 1970 №09 Сторінка 5. Мал. А АРУТЮНЯНЦА Подумати тільки, його чомусь запідозріли в розкраданні будівельних матеріалів. Чому я не маю Здавна я мріяв про автомобіль. І коли уявляв собі, як неквапливо сідаю за руль, вмикаю запалювання... запалювались усі 14 мільярдів клітин мого мозку. Збуджено-радіснии, я мчав нескінченною автострадою, а мимо мелькали дерева, будинки, пости автоінспекції... Перший крок до своєї мрії я зробив, коли записався в чергу на автомобіль. Регулярно у ній відмічаючись, я у такі приємні дні запізнювався на роботу. Проте не вважав це за великий гріх. «Що ж тут такого? казав я собі. Невже людина не має права спізнитись чи навіть прогуляти деньок, якщо їй треба? Хіба можна за це осуджувати?» Так думав я, поки не побував на деяких запорізьких заводах. І не побачив, що то значить прогульник. У натуральну величину. ...Одного чудового ранку вантажник ливарного цеху № 2 автомобільного заводу «Комунар» С. Кучинєький, йдучи на роботу, відчув сильну спрагу. Він спинився біля ларка І попросив лимонаду, але, як на зло, у ларку було тільки кріплене вино. Кривлячись, Кучинський осушив пляшку і з зіпсованим настроєм прийшов у цех. І тут йому здалося, що один із робітників глянув на нього скоса. А-а, ти мене не поважаєш?! вигукнув Кучинський і кинувся на нього з кулаками. За це його усунули від роботи, і вантажник подався додому у стані глибокої депресії. Вона тривала й наступного дня, коли Кучинський вдома шукав розради у горілці. І був дуже здивований, коли у цеху записали: прогул без поважних причин. Без поважних?.. Терміст цього ж цеху М. Бесєднєв переконаний, що мав цілковите право не працювати того дня, коли проводжав свого друга до армії. Переживаючи розлуку, Бесєднєв так убивався, чи то пак упивав-Л, що аж у витверезник потрапив. Де вже там було про роботу думати. А от на заводі емальованого посуду про трудовий обов'язок не забувають. І якщо хтось запізнюється або й зовсім не виходить на роботу, то винний у цьому тільки базар. По-перше розташований поруч із заводом. По-друге продається вино на розлив. І встояти перед такою спокусою може не кожен. Робітник механо-штампувального цеху А. Балабанов, наприклад, не зміг. Вихиливши на базарі склянку вина, він збагнув, що пити приємніше, ніж працювати. Щоб перевірити висновок, випив іще. і ще. Тоді вирішив трохи погуляти. Але, на превеликий подив, ноги самі завернули до прохідної. Опинившись на території заводу, Балабанов угледів новенькі баки. їх було багато, а Балабанов не мав жодного. І це була кричуща несправедливість. Тому він узяв чотири баки і попрямував до воріт. І тут його тяжко образили, не звертаючи уваги на аргументи, охорона відібрала усі баки, а самого Балабанова випровадила на вулицю.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"