Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1971 №01 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1971 №01 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. ЗА СУМІСНИЦТВОМ В ГОРБАЧОВ (ВИПИСКА З ПРОТОКОЛУ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ) Громадяни судді! Я вислухав промову прокурора і зрозумів, що дійсно вчинив негарно, недоваживши громадянці Н. 15 грамів ковбаси. Я також визнаю, що негарно було з мого боку недоважити громадянину В. 18 з половиною грамів м’ясного рулету. І прямо таки сказати свинство недодати громадянам К. і Ч. по 27 грамів цукерок «Космос». Я розумію, вищеназвані громадяни можуть ображатися на мене. Але будьте розсудливі, хіба за такі дрібниці треба позбавляти мене волі, як того вимагає прокурор? Та я вам скільки завгодно наведу прикладів, коли людям прощали ще більші порушення. Чули, в Донецькій області є такий трест «Торезантрацит»? Так от цей трест тільки одній Березівській міжрайбазі по торгівлі будівельно-господарськими товарами І паливом недоважив 4 тонни вугілля. Гроші взяв, а вугілля не додав. Куди тільки працівники бази не скаржилися, куди тільки не писа-лиі І комісія визнала факт недовантаження, і в акті цей фант зафіксований. А працівни нам тресту, винним у недовантаженні ніяких покарань. Навпаки, премії видають. Або всі ви, громадяни судді, чули про Ча-сів-Ярський кар’єр у тій таки Донецькій об ласті? Підприємство солідне, і керують ним Ходімо в клуб до Діда Мороза на новосілля! лю и поважні. А от поводять себе дуже не солідно по відношенню до клієнтів. Скажімо, Калуському заводу комунального устаткування мали виділити 600 тонн піску, а відвантажили всього 255 тонн. І куди тільки не скаржилися заводські ливарники. Навіть у народний контроль зверталися. Бо через ЦІ недовантаження підприємство недодало країні 39 тисяч кранів. А з постачальників як з гуски вода! Ви мене, рядового прилавка, звинувачуєте в тому, що під час ревізії виявлено нестачу недорахувалися 15 бляшанок «Корюшки в томаті». Погоджуюся з вами, це неподобство. Але навіщо прокурор вимагає покарати мене за це? Адже, трапляється, зникають речі й солідніші, а винуватцям усе сходить з рук. Візьміть хоча б ось такий випадок. Ба-лаклавське рудоуправління відправило зі станції Золота Балка Придніпровської залізниці вагон із мармуровою окрушиною на станцію Дубно, де з нетерпінням чекали на неї працівники пересувної мехколони тресту «Ровносільбуд». Вантаж оформили, гроші заплатили, квитанцію одержали. А вагон наче корова язиком злизала. Чекають, шукають будівельники, а залізничники плечима знизують: Десь ніби був вагон І кудись зник! От І я кажу: ніби були «корюшки в томаті» I кудись позникали. Але ж вагон не бляшанка. А, бачите, ніхто й не збирається карати залізничників, як оце ви мене. Громадяни судді! Я вислухав промову прокурора, I мені зробилося навіть соромно. Дійсно, як я міг узяти в покупця гроші за товар, а підсунути йому порожню коробку. Шкода мені його, бідолаху! Тільки навіщо мене за це засуджувати, як вимагає прокурор?…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"