Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1971 №05 Сторінка 5

(Гуморески, Байки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1971 / № 05 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1971 №05 Сторінка 5 - Гуморески, Байки. НА ЖИВЕ Мал. В ГОРБАЧОВА Скажіть, Кисляк, поцікавився директор інституту, викликавши мене до свого кабінету, ви скільки років працюєте інженером? Здається, вже десять? Десять років, два місяці й вісімнадцять днів, скромно відповів я. Ага, І навіть вісімнадцять днів, задоволено констатував директор. Що ж, час уже, дорогий мій, іти на підвищення, рости, розправляти крила, братися за самостійну роботу. Коротше, хочу вас призначити начальником відділу. Не заперечуєте? Постараюся виправдати ваше довір'яі запевнив я, відчуваючи синівську любов до директора, якого ще вранці називав старим склеротиком. Радий, що не помилився у вас, промовив директор І заклопотано додав: Тут, бачте, справа така доведеться йти на живе місце. Але хай це вас не турбує. Моє рішення тверде, й ніщо не зможе його змінити. Ви ж знаєте: Шмига знову запив. Мені це набридло. Почекаю для годиться ще з місяць і підпишу наказ. Я переконаний, що за цей час він зовсім зіп'ється... Директор зітхнув: Шкода, звичайно, керівник він талановитий, але нічого не вдієш. П’яндигам не місце серед нас! Отже, вважайте, що рішення прийнято. Із кабінету директора я не вийшов, а випурхнув на крилах надії. Ось він шанс, про який я мріяв десять років, два місяці й вісімнадцять днів! Подумати лише через якийсь місяць, коли Шмига остаточно зіп'ється, я стану керівником цілого відділу! Всього через місяць! Проте несподівана думка вщент зіпсувала мій райдужний настрій: А ЯКЩО НЕ ЗІП'ЄТЬСЯ? Справді, а якщо цей негідник Шмига, випадково протверезившись, візьметься за розум і кине пити? Чи ще гірше підлікується десь і за місяць повернеться до інституту бадьорим, рожевим І сповненим нових творчих сил? Ні, ні, цього допускати не можна. Щоб якийсь мерзотник вирвав у мене з рук шанс, якого я чекав десять років, два місяці й вісімнадцять днів?! Та ніколи в житті. І я вирішив діяти. Піднявшись на третій поверх, я зайшов до кабінету Шмиги. Він куняв у своєму кріслі, яке вже за місяць мало стати моїм. На столі валялися шматочки любительської ковбаси, риб'яча луска й половинка плавленого сиру. З на-піввідчиненої шухляди виразно несло чи то білим міцним, чи рожевим солодким. Тобі чого? невдоволено пробурчав Шмига, підозріло глипнувши на мене червоними очима й плюнувши за портьєру. Й неодмінно плавленого Щось настрій паскудний, сказав я щиру правду. От і думаю: чи не випити? Але ж хіба з нашими людьми…
 Гуморески  Байки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"