ГУМОР І САТИРА

Перець 1971 №24 Сторінка 14

(Друже Перче)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1971 / № 24 / Сторінка № 14

Перець 1971 №24 Сторінка 14 - Друже Перче. І. ЗОЛОТАРЕВСЬКИЙ Історія гірка про мандри дитсадка У садку дитячім У дворі хочеться побігать дітворі, в піжмурки погратися, та де там! Побіжить дитина і впаде там, бо в дворі вибоїни та ями. Плачуть діти, скаржаться всі мами. Слід піти на деякі витрати і доріжки в нім асфальтувати. Вже й кошторис тьоті, кращі в світі, підписали у райнаросвіті, і його із візами рясними (всі сходили поверхи за ними) силою свого авторитету виконком включає до бюджету. Дитсадок чолом міськкомунбуду: так і так... «Для діточок? Все буде! Раз є кошти усе інше просто. Нащо відкладати в довгий ящик пишемо послання міськдормосту. Він повинен. Він у нас підрядчик». Міськдорміст не приховав тривоги: «Бідні діти! Позбивали ніжки... Тільки, бачте, наш об’єкт дороги, а не дитсадочкові доріжки! Ми не можем братись за дрібниці. Але ділу треба дати раду. Ось вам папірець до буддільниці. Хай вона. В порядку субпідряду». В буддільниці стріли люди чулі: «Любі дітки набивають гулі? Ай-яй-ям! Це ж діти, наші квіти!.. Раді б ми розвіять вам печаль ту, залюбки зробили б, та, повірте, ми самі страждаєм без асфальту!» Дяді на асфальтовім заводі бідкались: «Сировина підводить! З чого нам варити? З писанини? Де ж підвіз? У транспорті причина. От би ви начальство міськдортрансу умудрились вивести із трансу!» Міськдортранс пославсь на запчастини: «Дітки наша радість, наша зміна! На простої транспорт весь, одначе. Слід натиснуть у Го лов постач»...» А в Головпостачі їм сказали: «Там, де діти, грішна була б черствість. Та без фондів?! Це щось небувале!.. Спробуйте-но щастя в міністерстві...» Оббивав пороги дитсадочок. Та не день, не місяць, а годочок4 Співчуттями ситий, наостанок залишився з тим, що мав спочатку... У семи солідних вельми няньок так і ходить з гулями дитятко. Хочеш, розкажу тобі, ян я, завдяки дзеркалу, ворожити навчилася. Тільки ж умова: щоб про це не довідалася продавець нашого сільмагу Ольга Юрчун. Коли т. ІОрчун продала мені шифоньєр, то я подумала, що вона чемний і культурний працівник торгівлі. Беріть, сказала вона, люб’язно посміхаючись, чудовий шифоньєр. А дзеркало до нього я вам вручу через тиждень. Я повірила. А коли минув не тиждень, а цілий рік, трохи зневірилась. Дивлячись на свій шифоньєр, у якому ще й нині зяє малопривабливе гніздо для дзеркала, я починаю гадати, що це на культурну торгівлю подібне, ян шило на решето. А як ти, Перче, гадаєш? Тільки ж, ян ми умовилися, Ользі Юрчук про це ні слова. Бо, чого доброго, ще образиться... Марія КОРЧМАР. с. Новоселівка…

Друже Перче

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"