ГУМОР І САТИРА

Перець 1971 №21 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1971 / № 21 / Сторінка № 5

Перець 1971 №21 Сторінка 5. З олівцем по Білгород - Дністровському Кажуть, Білгород-Дністровсьний знають навіть ті, хто в ньому ніколи не бував. Мабуть, це так. Одні з кінофільмів, Інші з книг. Одні його знають (це ті, хто читав Геродота), як Офіусу. потім Ніконію, а ще перегодом Тіру, візантійці знали його, як Левкополь, татари, як Ак-Лібе, генуезці Монйастро, угорці Фарієвар, румуни Четатя-Албе, турки Ак-Керман, українці пам’ятають і знають, що це Білгород-Дніст-ровський. У другій половині першого тисячоліття нашої ери, як пишуть Історики, преславні ти-верці та уличі (наші предки), що населяли Північне причорномор’д, підняли місто з попелу І назавжди назвали його Білгородом. Тут, до речі, це місто стоїть І тепер. Ні ліворуч, ні праворуч його ніхто не пересував. Все стоїть на місці, окрім життя І нових житлових масивів та заводів, які тут підводяться на очах. Тут вам І новий величезний порт Білгород-Дністровсьний, що став до ладу на честь XXIV з’їзду КПРС. Тут вам будівництво заводів медичних виробів, силікатних блоків, новий корпус Швейної фабрики, нова українська школа на 960 місць. Палац культури, гуртожитки, дитячі садки, ясла. Так, Білгород-Дністровсьний не стоїть на місці, розширяється І росте. На місці стоїть тільки легендарна фортеця, яну спорудив, судячи з «автографів» на плитах, майстер Федорно. Діставалось колись цій фортеці. Дістається їй І в наші дні. Беруть П І штурмом, І облогою, з моря І- з суші, і туристи, і курортники. Фортецю то зносять, то підні мають з руїн. Останнє, на щастя, тільки під час зйомок кінокартин. БІлгородці кажуть, що без «кіна» у них не буває жодного літа. БІлгородцям можна повірити. Для нас фортеця теж виявилась неприступною: знову знімали фільм. Цього разу Киргизька кіностудія. Тим, кому пощастило потрапити у фортецю раніше, виявилось, було ще важче. Водиі Де дістати склянку води? запитували нас тисячі туристів І тут же кидалися до лиману, щоб сполоснути хоча б... обличчя. Якщо тут виявився безсилим ку-рортторг, подумалось, та трест їдалень І ресторанів, то що можемо ми- І курортникам порадили (але подумки): Знали, куди йшли, могли б І термосами запастись. Колись наші предки тижнями у фортеці без води сиділи, І нічого: витримували. А ці годину-півтори походять (не воюють же ходять, дивляться, слухають) І подавай їм то ларки, то автомати з водою. Недаром сказано: не ті тепер люди пішли. Ой, не ті. Два роки тому нурортторг був уже здався- на ласку туристів і вирішив збудувати павільйон, та трест їдалень І ресторанів перехопив ініціативу в свої руни. Почав сам будувати І, уявіть собі, збудував: не павільйон казку. А от води забув туди завезти. А павільйон не фортеця: взяв І розсохся, обвітрився, облущився і так вписався у фортечний ансамбль, що тепер дехто його приймає за першу будівлю найдревнішого поселення, котре виникло на світанні людської цивілізації. Павільйон прадавнього краєвиду не псує. Навіть екзотичніше стало. Запах екзотики, треба сказати чесно, у Білгород-ДнІстровському відчувається скрізь Коли побіля фортеці ви не знайдете, чим закропитися, то в чайній Н» 4 (директор т. Лейбович), або, як тут її екзотично називають, «Зелений шум без гаму» (тобто випив, а гамати не обов’язково), можна і закропитися, І підзарядитися. Та так, що в «Кошару» (теж екзотично прозвали танцмайданчик), розташовану поруч, пролізете на чотирьох, аби в зубах лиш квиток був. На ваш стан уваги ніхто не зверне. Бо як там, так І тут, діє один І той же принцип: головне не стан, а фінансовий план. Цим принципом, певно, керуються і в бу-динкоуправлІннях міста. Бо…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"