Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1971 №16 Сторінка 3

Журнал Перець 1971 №16 Сторінка 3. Я ЧОМУ, власне, на ту нараду почимчикував? Бо вже до цього чимало цікавих історій про колгоспні підсобні промисли чув. Ото недавно, наприклад, писали про те, що в одному великому місті відкрили напівкустарну артіль, яка правила за підсобний промисел одразу для п'яти колгоспів, розташованих у різних областях. А то розповідали, що якийсь колгосп відкрив в іншому великому місті підсобний цех по випуску кишенькових синхрофазотронів. А ще сам чув у трамваї! в якомусь місті від імені колгоспу відкрили цех по оздобленню декольте для жіночих суконь. Одне слово, в моїй уяві підсобні промисли чомусь міцно зв'язались із розмаїтими веселими історіями. А я їх полюбляю. Нарада дещо розчарувала. Жодної такої історії там не розповіли. Зауважили, що ділки (на те вони й ділки!) можуть примазатися до будь-якої справи, але це аж ніяк не повинно паплюжити й компрометувати самої справи. А говорили тут про серйозні речі. Такі серйозні, що я вже було зібрався піти геть. І пішов би, якби не з’явився той чудернацький дядько... Та розповім по порядку. Перший промовець спочатку переконливо довів, що підсобний промисел, яким боком його не повертай, дуже потрібен; він допомагає зайняти в міжсезоння робочу силу, він і колгоспні прибутки збільшує, він і ринок товарами широкого вжитку поповнює. А далі розповів, що, наприклад, в колгоспах Львівщини на сьогоднішній день є тридцять два цегельних заводи, а цього року кров з носа! буде збудовано ще дванадцять. До того ж планується збудувати цементний завод, три вапняних. Цього року має стати до ладу великий міжколгоспний консервний завод, а за п’ятирічку буде збудовано ще чотири таких заводи. Далі промовець повідав про наявні та майбутні кар’єри, про різні деревообробні цехи. Виглядало все це по-сучасному індустріально, солідно, масштабно. І коли в устах промовця контури майбутніх агропромислових комплексів почали вимальовуватись усе чіткіше, у бокові двері зали раптом просунувся той чудний дядько. Був він у звичайному лавсановому костюмі (сірому, з зеленою ниткою), білій нейлоновій сорочці з модною в'язаною краваткою, але взутий у... постоли з лика, або, як ще кажуть, у личаки. В одній руці тримав березовий віник, у другій плетений з рогози кошик, наповнений якимись речами. Тільки-но закінчили аплодувати першому промовцеві, як дядько кахикнув, аби звернути на себе увагу, й промовив: Дозвольте мені, будь ласка, сказати кілька слів за личаки! До екзотичного дядька підбіг один із товаришів і пошепки поцікавився, чи представляє той яку-будь організацію, чи записався на виступ і чи має написаний текст того виступу. Одержавши на всі ці запитання негативні відповіді, він повідомив дядькові, що на другому поверсі працює буфет, де є свіже пиво і можна гарно відпочити. І навіть сам провів його туди. А тим часом слово забрав другий промовець. Він розповів, зокрема, про те, що в колгоспах Волині є 63 цегельні, будується ще чотири, що бажаючих будувати заводи є значно більше, та не всюди, виявляється, є достатні запаси глини, що в Маневицькому районі є колгоспний черепичний завод, але працює він не дуже добре, бо нема фондів на цемент; що є сім вапняних заводів, а ще один заплановано збудувати в Ківерцівському районі, тільки він поки що не будується, бо на це потрібно чимало грошей, а колгосп їх, на жаль, не має. Далі промовець повідомив, що в області діє колгоспний консервний завод і завод вітамінно-трав’яного борошна. І саме в цей час у дверях знову з’явився той дядько. Кахикнув, підніс догори березовий віник та попросив: Дозвольте мені, будь ласка, сказати кілька слів за личаки! До нього знову підбіг той самий товариш і повідомив, що у фойє працює гарний книжковий кіоск, де можна придбати останні повісті Агати Крісті. І знову сам відвів його туди. А що було робити, коли дядько в личаках ну-таки, справді, аж ніяк не вписувався в масштабно-монументально-індустріальний тон наради! І все-таки десь після сьомого промовця, який так само, як і всі попередні, малював широкі перспективи розвитку в колгоспах цегельної, цементної, консервної та деревообробної індустрії (що не може, звичайно, не радувати!), дядько в личаках все-таки випросився на сцену. Поставив на трибуну кошик з лози, вийняв із нього кілька глечиків, щітку, якою господині білять хату, вінички з проса й березовий, плетений із соломи килимчик та гарненькі мініатюрні личаки. І промовив: Шановне товариство! Сто разів даруйте за те, що ввірвався я до вас без запрошення та ще й…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"