Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1972 №06 Сторінка 12

(Народні усмішки)
Перець 1972 №06 Сторінка 12 - Народні усмішки. Мал. В. ГОНЧАРОВА МОЛИТВА ВІД ОПІКІВ Обідаючи, батюшка сьорбнув ложку гарячого борщу і добре опікся. Він не втримався і енергійно лайнувся, вживши вислів, який не вельми личив його духовному сану. Один із гостей в ту ж мить вийняв олівець, папір і почав записувати. Що це ви пишете? спитав його батюшка. Я про всякий випадок записую молитву від опіків, яку ви щойно зво-лили виголосити. Повідомила І. І. КРЕМЕНЧАНКА з м. Кременця Тернопільської області. ПРОТЕСТ Мати виварює білизну, Вбігає малий Дмитрик: Мамо, що ти вариш? Білизну, відповідає мати. Хлопчик робить великі очі. Потім, подумавши хвилинку, категорично заявляє: А я своєї сорочки їсти не буду! Повідомила К. К. ПЕРЕДЕРІИ з м. Запоріжжя. ХТО ГОВОРИТЬ Дядю, ви одружені? Ні. А хто ж вам говорить, що ви мусите робити? Повідомив Г. Г ГРИГОРЕНКО в м. Макіївки Донецької області. ПОЩАСТИЛО Страшне діло, куме, моя жінка може говорити цілий день про одне й те ж. Вам ще пощастило: моя може говорити цілий день зовсім ні про що. Повідомив І. Т. ЧЕРЕВКО з с Ригайлівки Бережанського району Тернопільської області. ПОЯСНИВ Син запитав у батька: Як можна відрізнити зайця від зайчихи? Береш зайця чи зайчиху за вуха і кидаєш на землю. Якщо побіг, то заєць, а якщо побігла, то зайчиха! відповів батько. Повідомив В САНДАЛОВ з м. Сміли Черкаської області. У загс... ... і із загсу. І що ті музи викомарюють! МУЗИЧНОБАРВНОПЕРЕЛИВНІ Серце, серце моє ледве дише. Ніби йому дали сто різок Михайло СЕМЕНКО. Дати, безумовно, слід. Навіть 200! Тільки не серцеві. Остап ВИШНЯ. Слова, винесеного у заголовок, я не придумав. Куди мені! Я злиденний прозаїк. Слово я позичив Із вірша Віктора Батюка «Зелена заграва». Куди нам, прозаїкам, до поетів! Користуючись термінологією чеховського героя, можна сміливо сказати, що поет супроти прозаїка однаково, що столяр супроти теслі. Що той нещасний прозаїк може придумати? Саму лише прозу. «Зеленої заграви» не придумає і таких рядків не придумає: «Тут біо- графія моя Зелено починається...»* А Віктор Батюк придумав. І ще й такі придумав: «І знов зелений, знов шалений, Знов мелодійний-ненадійний...» Для чого тільки самокритика? Чому ненадійний? Надійний. От тільки шкода, що: зелені. Поети в цьому сезоні носять зелене І синє. І Батюк, і Вінграновський, І Курашке-вич, І ще багато хто. У Вінграновсьного є «зелені пісні», «зелені кістки», «зелена ропа», «зелене жадання», «зелені води», «зелений дим». Але найбільше поет поважає синьку. Синьки в його віршах на десять виварок білизни. Будь ласка: «сині вітрила», «синього- лосна», «синьонрилий дим», «сині відра», «сині соняшники», «сині шляхи», «сині яри», «синій сон», «синє літо», «сині води», «білять синім», «синя цибуля». Часом синьки не вистачає, і її доводиться розводити. Тоді з’являються «блакитні пальці», «гіллячка голуба», «голубі сівалки», «голуба журба», «голубий вогонь», «голуба роса», «голуба тривога», «голубе Ім’я», «голубе…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"