Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 1979 №24 Сторінка 6

(Гуморески, Вітаємо ювілярів)
Журнал Перець 1979 №24 Сторінка 6 - Гуморески, Вітаємо ювілярів. ГУМОРЕСКА Гляди, що робиться! здивувалася дружина, коли я, напередодні Нового року, за якусь мить приніс з магазину все, що треба. То, було, як забереться до тієї торговельної мережі, то наче до Арктики заїде, а сьогодні... Сьогодні повний порядок у танкових військах, докінчив я. Оперативність понад усе. Та ще й весело було, хіба ж там! Де... весело?! насторожилася Гай я. Та в нашому ж магазині Ну й мужики! От дають! Анекдоти гонили в черзі, чи що? Та ні, мотнув я головою. Тут, бач, діло більш серйозне. Мужики якраз зібрались тихі й сумирні. Стояли спочатку мовчки і тільки сопіли. Але ж, нараз, до нашої продавщиці Асі, яка саме підфарбовувала губи, заскочила Тася з сусіднього відділу і щось прошепотіла їй иа вухо. Ася миттю зникла в підсобці. А коли повернулася, то наче хтось її підмінив! Як почала всміхатися до нас, як почала... Такого раніше за нею щось не помічалося! Ну, ми й собі... Та вже ж! ревниво блиснула очима Гани. Вам тільки подай! А такому, як ти, й пальця покажи, то розтане. Всі ви однакові... А якийсь молодик, що весь час крутнися з боку, почав іде й компліменти підпускати Асі й Тесі. «Чудово, каже, дівчатка, чудової От молодці! Які моторнії Які привітнії Так тримати .» Так то ж він хотів пролізти без черги, пирхнула Ганн, а ви й вуха порозвішували . Та не встигли ми порозвішувати, бо Ася й Тася і справді стали зовсім не ті! То, було, соваються за прилавком, ніби спросоння, слова людського з них не витягнеш, а то раптом запрацювали, як на конкурсі «Нумо, дівчата»! Ми ледь встигали тицяти чеки і теж чемно посміхалися. І така взаємна культура пішла, що й досі не ві-рмться! А їхній директор і собі раз у раз визирав з підсобки мабуть, щоб і його похвалили... Що то значить компліменти! розчулено зітхнула Ганя. Може, хоч відтепер нормально торгуватимуть... Бувають же на світі такі хороші люди, як отой культурний ввічливий молодичок, дай бог йому здоров'я! Не те, що декотрі... Бувають, бувають, поспішив я локалізувати небезпечний хід подальших Ганиних міркувань. До речі, той юний діяч культури, якого ти оце так розхвалила, і гадки не мав кудись лізти. Він робив своє діло: бігав од прилавка до прилавка, підморгував продавщицям і диркотів кінокамерою. А тоді подякував усім, поздоровив з наступаючим Новим роком і наостанку сказав: Симпатичненьчий новорічний сюжетик про сервіс вийде! Дамо йому гарненький заголовок і хай живе... Дмитро ВИШНЕВСЬКМЯ. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Мал. Р САХАЛТУЄВА Скільки можна повторювати: бал-маскарад у будинку навпроти. Де це ти так загоріла? Он біля того заводу. Фантазер ГУМОРЕСКА Завідуючий районним відділом культури Денис Павлович Музиченко, скликавши нараду, ганив своїх підлеглих: Про що свідчат» ваші звіти, товариші? Про те. що у вас нема фантазії. Лекцій мало, тематичних вечорів ще менше, концерти лише до сзят. Танцюємо, щоправда, вдосталь, танцюємо, не шкодуючи ніг. А де вигадка, де ініціатива? Нема! Повторюю, культпрацівник без фантазії все одно, що гітара без струн. Проте і на похмурому небосхилі не без ясних зірок. Візьмемо для прикладу Олексія Бандуру з Пересядьок. У нього, як вам відомо, не палац і не хороми. У нього звичайний заклад культури. А який творчий підхід! Денис Павлович потряс у повітрі папірцем. Який розмах роботи!!! Ось вам наслідки одного минулого місяця. Користуюся документом, - завідуючий начепив окуляри, поклав на скатертину папірця. Лекцій сімдесят три... Обличчя присутніх розквітли усмішками. Чого ви смієтесь? Як казав великий Гоголь із себе смієтесь! Так по скільки ж у нього лекцій щодня? зауважив хтось із присутніх. Якщо вилучити вихідні, то по три? Хіба це погано? парирував завідуючий. Ранком, скажімо, про міжнародне становище, по обіді «Релігія дурман для народу», ввечері на теми моралі. І знову ж, подивіться, яка в нього широка програма заходів: «Не все котові масниця», концерт…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"