Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 2019 №01 Сторінка 18

/ Перець /Журнал перець / Рік 2019 / № 01 / Сторінка № 18
Перець 2019 №01 Сторінка 18. N 1 2019 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА спогаданки ШІРЕЦЕї ВЕСЕЛА РЕСПЗПБЛІКА № 1(25) січень 2019 Дружній шарж Володимира СОЛОНЬКА '.Не ви гадані історії (Продовження. Початок див. №11С2018) А ось іще коротенька пригода. В одному колгоспі нас запросили на і звітно-виборні збори, після яких ми, група київських артистів, мали ви-ступити з концертом. Я приготував для глядачів мисливську усмішку Остапа Вишні «Дикий кабан, або вепр». Після успішного звіту голова колгоспу, видать, добряче прийняв «на грудь» і всівся на передній лаві по центру. Здоровий такий мужик, як кабан, і п'яний, аж сизий. З усього видно, був він затятим мисливцем, бо після багатьох фраз, виголошених мною, голосно підтакував і кивав головою, відчувши в мені такого собі партнера. Отже, я, видаючи себе за п'яненького мисливця, читаю, як Стратон Стратилатович пішов на сікача, що з'явився перед ним. Цей монолог звучить так: - Я, звичайно, не розгубився, - у лівому стволі в мене жакан. Я його (кабана) в лоб як жахну, а кабан тільки головою покрутив, куля одскочила, та недалечко від мене й упала. Тільки трохи сплющилась! Я не розгубився... А коли я взагалі розгублююсь, скажіть?.. Голова колгоспу враз піднімається і на весь голос відчеканює: «Ні-ког-да!» А далі - затяжний сміх у залі... * * * Було це ще на початку вісімдесятих років минулого століття, в час запеклої боротьби з самогоноварінням і пияцтвом. Іду в тролейбусі, тримаюся за поручень. Поруч стоїть дядько і весь час якось підозріло позирає на мене. Я собі подумав: мабуть, чоловік прагне згадати, де мене бачив. Місце біля нього звільняється і він - бух на сидіння. І раптом «ізрікає»: «Я все думаю, думаю: де я тебе бачив? А оце пригадав: по телевізору - он де! Так це ж через тебе в мене самогонка підгоріла!» Ось така вона, слава! * * * А буває й так. Іноді чоловік на тебе дивиться, дивиться... А потім цікавиться: «Скажіть, де я вас міг бачити?». «На щиті «їх розшукує міліція»», - відповідаю. Спостерігати в цю мить за реакцією того, хто запитує, - одне задоволення. * * * Я мав велике щастя дружити з народним артистом України Миколою Федоровичем Яков-ченком. Скільки ж потішних історій, а то просто байок наслухався від нього. Одного разу він мені каже: «Толя, в мене такий розумний пес! Якось пішов із ним на полювання. Зайшов в очерет. Побачив качок. «Фанфаня, - шепчу, - качки!» А він, недотепа, став на задні лапи й питає: «А де саме?» Рубрику веде Андрій МЕЛЬНИЧУК. До відома авторів! Для отримання гонорару прохання разом із творами надсилати копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, вказувати дані паспорта, адресу. Редакція залишає за собою право на літературне редагування надісланих матеріалів без узгодження з автором. Рукописи й малюнки не повертаються й не рецензуються.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"