Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №18 Сторінка 3

Перець 1956 №18 Сторінка 3. Мал І. АЛЕКСАНДРОВИЧА Павло УСЕНКО НСДІЛЯ- Все кругом, усе навколо І ніяк до діла У Непишного Миколи Повсякдень неділя: В понеділок чарку, а за нею другу... У вівторок жарко, у середу хуга, а в четвер ледь не вмер, у п'ятінку як попер- на роботу... Аж тут і субота! А субота ж не робота, до чарки охота. Кажуть люди, що лайдак, Кажуть люди, що пияк, В нього, кажуть, все не так. І не так, і не сяк, і ніяк до діла У Непишного Миколи Повсякдень неділя. За теревенями і час минув: І Засідання, наради, збори... Робив би все б перевернув. Із місця зрушив би і гори! А так, як кажуть, марнотрат. Навіщо те кому здалося Чи допоможуть сто нарад. Де всяк мастак, знай, слова просить. Аж цілий тиждень, з дня у день, Засідання, наради, збори... Центнери, гори теревень Один і другий, знай, говорить. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш на діло, А коли так, то резюме: «Зібрати збори в понеділок». ТОВАРИШУ ПЕРЧЕІ Монастирищенський райком КП України одержав цікавого листа. Щоб не говорити багато, дозволь тебе, Перче, цитатою з нього почастувати: «Такий незадовільний стан з виконанням 5-ти місячного плану надходження членських внесків становить під загрозу виконання річного плану, позбавляє профспілкові організації можливості виконати плани культурно-побутового обслуговування членів профспілки, запущеності організаційно-масової роботи серед членів профспілки та є працюючі, які не прийняті до членів профспілки». Зрозумів що-небудь? Отож знай, що цю безграмотну директиву прислано з Черкаського обласного комітету профспілки працівників початкової і середньої Школи. Чи не здається тобі, що в тому комітеті є працівникм які не те, що середньої, а й по- Ау тйобої шкбли не кінчали? ВОЛОШЕНКО, оргвідділом райкому. Хто ж так оформляє службовий кабінет килими, картини, бронза? Негайно ж приберіть ці надмірності! До червоного кутка? Ет, вигадали! Не місце їм в установі. Завезіть до мене додому... Так уже склалося в житті Івана Ільковича Кравченка: його переслідують невдачі. От хоч би й з лекціями. Інші читають публічні лекції, їх люди знають, шанують. А Іван Ількович якось мав прочитати дрогобичанам лекцію про моральне обличчя радянської людини. Приготувався як слід. Навіть галстука нового купив... І зірвалось. І хто, гадаєте, йому ніжку підставив? Рідна дружинаї Валя. Ота сама Валюся, якій він, бувши у відрядженні, ніжно писав: «Міцно, міцно, міцно, як наяву, пригортаю й цілую мою дорогу Валюсю. Будь у житті такою, як в листах, і ми будемо жити на заздрість…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"