ГУМОР І САТИРА

Перець 1967 №12 Сторінка 2

/ Перець /Журнал перець / Рік 1967 / № 12 / Сторінка № 2

Перець 1967 №12 Сторінка 2. Мал. В ДЕЛІЙСЬКОГО ІНТЕРВЙО , З ЯКОГО ВИДНО, ЩО КОНІ НЕ ВИННІ Ну й настирлива старушенція! Вже дев’яту зупинку чекає, чи звільню я їй місце... ДАЛИ ПЕРЦЮ! Головував у сільраді с. Верхнячка Сколівського району на Львівщині С. А. Мадяр. Головував доти, доки не став жертвою гіпнотичних чарів зеленого змія. Не встояв Мадяр проти змієвих чарів. Спершу тільки чужу горілочку пив, а далі почав її гнати і в себе вдома. Жителі села написали про це листа до Перця. У справу втрутився Сколів-ський райвідділ міліції. Факти лідтверцились. Мадяр С. А. з посади голови сільради звільнений. Хіба не жертва зеленого змія? Це могло трапитись на Херсонщині. А могло і на Харківщині. На Сумщині, Чернігівщині, Миколаївщині теж. Одним словом, у першій-ліп-шій області нашої республіки. А трапилося на Київщині, у колгоспі імені Жданова Богуславського району. Одного, не дуже прекрасного, а точніше надмірно дощовитого дня до цього колгоспу навідався столичний кореспондент. Прибув попутним автотранспортом, а вибратися зміг тільки на конях так розвезло дорогу. Так-от, умостився той кореспондент на возі, і їздовий, цмокнувши, бадьоро протягнув: В-йо-о-о! Коні рушили. І так дружно, що за хвилину їх уже не видно було. А віз разом з кореспондентом та їздовим залишився на тому ж місці, де стояв. Що це значить? здивовано кліпнув очима столичний гість. А це значить? роз’яснив йому їздовий, що на 1 50 частині здорового глузду далеко не заїдеш. Навіть коли у тебе кінська сила. Кореспондент знову закліпав очима, а їздовий додав: У нашому колгоспі, сказав він, є 300 коней. Прикиньте, скільки припадає на кожну коняку, коли на рік нам виділили аж шість шлей? Поки кореспондент робив підрахунки, їздовий встиг завернути коней І сяк-так їх запрягти. В-йо-о-о! скомандував знову, і ноні слухняно замолотили ногами. Вони шарпали воза то в один, то в другий бік, але знову ж таки зрушити його з місця не змогли. Не чули? обернувся їздовий до кореспондента. Щось уже наука придумала, щоб у коней копита не збивалися? Столичний гість чесно признався, що у цьому питанні він, як кажуть. не дуже підкований. Коні теж... з сумом зауважив їздовий. А чому коней не підковують? А чим? Ви спробуйте знайдіть де-небудь підкови... Кореспондент спробував. Він заскочив до одного сільмагу, до другого, третього... Кінець-кін-цем, коли вже оббив пороги кількох десятків сільських, районних і місьиих магазинів, то, нарешті, прибився до кабінету самого керуючого «Укооплісгоспторгом» т. ІІІтельмаха. І там дістав... Ні, не підкови, а докладне, цілком і повністю обгрунтоване роз'яснення. Послухати його, то чого тільки нема у тих сільмагах! Підків нема. Вухналів нема. Шлей, вуздечок, попруг, черезсідельників, посторонків теж нема. Що ж до коліс та ободів, то і самі продавці вже не пам’ятають, які вони на вигляд. Може, попиту вже нема на ці товари, через те їх не завозять? поцікавився кореспондент. Ні, виявляється, попит є. Ще й який! Декому, правда, це здається неймовірним. Деякі дуже сильно передові і надзвичайно моторні люди вважають, що у наш вік про коня звичайного, чотириногого, з двома вухами і одним хвостом вже і говорити смішно. А коню, між іншим, до цього діла мало. Кінь собі живе. І не тому, що він такий непоборний життєлюб, а через те, що навіть при наявності потужного тракторного парку колгоспне село без нього обійтися не може. Це засвідчено не тільки практикою, але навіть офіціальними цифровими даними. За зведенням Центрального статистичного управління в колгоспах республіки зараз є 1 мільйон 500 тисяч коней. 1.500.000 голів! Це, виходить, шість мільйонів копит, які обов’язково, хоч раз на рік треба…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"