...Була колись у "Перці" така добра традиція. Започаткував її і свя
то потім дотримувався колишній легендарний головний редактор
журналу Федір Юрійович Маківчук. Раз на півроку скликав він
розширену редакційну колегію. З усіх усюд сходився та з'їжджався
тоді під дах редакції увесь творчий її потенціал — від рядових, як
що вдатись до військової термінології, до тодішніх генералів та мар
шалів сатиричногумористичного війська. Не менше трьох днів
тривала та раданарада, на якій бурхливо обговорювались творчі
плани, давались оцінки творчості того чи іншого колеги, народжу
вались у дискусіях та суперечках нові проекти, вироблялась, сло
вом, стратегічна лінія журналу на поточний момент. І все це відбу
валось в атмосфері щирості, доброзичливості, легкого гумору і,
безумовно, жарту.
Пам'ятається, любив Федір Юрійович на тих зборахнарадах
урезонити декого із велемовних балакунів образним словом:
— Ви, голубе, на трибуні вже графин води в себе влили, а так
нічого епохальностратегічного нам і не сказали... Нас після вчора
шнього вечірнього симпозіуму теж, знаєте, спрага сушить... Тому
ви по суті, по суті давайте, шановний!.. На обід пора...
Отож, якщо справді "по суті", то скажемо, що в тих вікопомних
нарадах завжди брав участь і молодий літератор Володимир Субо
та, який після успішного закінчення журфаку столичного універси
тету імені Т.Г. Шевченка і подальшої роботи за направленням в
харківській міській газеті тількино приміряв "лейтенантські погони"
гумористасатирика. Тоді разом із побратимом по гумористичному
полку, трохи старшим за віком — і вже старшим офіцером: "майо
ром"! — Ігорем Лагозою, вони представляли славний наш край —
Слобожанщину.
А ще, безумовно, скажемо, що народився майбутній Володими
роСуботній веселий талант у 1956 році в селі Зачепилівка Ново
санжарського району Полтавської області.
3
Командарм Володимир Субота