У кожної людини є своя перша любов. Підкреслю — саме
любов. Кохання — то інше. Позаяк кохання обов'язково і
абсолютно у всіх буває першим, однак далеко не завжди й
останнім.
Любов же… Ось вам трохи конкретики. Любов до рідної
землі, любов до отчого дому, любов до єдиної професії, що
жевріє в душі з малоліття і, коли душа подорослішає, вик
ристалізовується й стає твердим переконанням, любов
до чесної та без будьяких знижок з боку совісті са
мовідданої роботи, любов до вірних друзів — і теж без
будьяких коливань і знижок…
До чого я веду? Та уже ж сказав — до любові. А про чию?
З задоволенням і дуже давньою повагою називаю носія цієї
любові.
Анатолій Наумов. Його ім'я піввіку тому я побачив під
дуже симпатичним оповіданням в одній із донецьких
Перша любов Анатолія Наумова
Дружній шарж Володимира Солонька