повнісінько пилюки, на околиці, де простяглися городи,
хмарами літають комарі. За тиждень до мого приїзду як
раз закінчилася сесія окружного суду, яка розглянула вісім
карних справ, зв'язаних з убивствами, і тридцять два ве
ликих мошенства. Це свідчило, що і це місто затопила хви
ля культури.
У міському саду кусалися комарі. В ресторані за містом
п'яні офіцери безперервно замовляли циганам одну й ту ж
пісню: "Урам, урам, біро урам! (Пане, пане, пане суддя!)".
Дурна й огидна пісня!
У такому місті ви недовго затримаєтеся. Мені пощасти
ло знайти гостиницю, де, видимо, зібралися на з'їзд бло
щиці з усього міста Великий Каніж і його околиць. Кімна
та не виділялася елегантною обстановкою. В ній було все,
включно до корита прати білизну, бачки для сміття й ра
ковина, що заміняла умивальник.
На другий день, гуляючи по парку, я познайомився з
одною дівчиною з чиновницької родини. Я відрекоменду
вався їй, як мільйонер, що знічев'я подорожує пішки по
Європі. Моє ім'я вона, напевне, вже чула: Гордон Беннет.
Вона зраділа, що я трохи розмовляю поугорськи. Я до
зволив запросити себе на вечерю, а якусь жінку з їхнього
дому я послав у свою гостиницю, щоб вона принесла мій
альпіністський мішок з брудною білизною.
Батько дівчини виявився великим добряком, мати —
дуже довірливим створінням. У них були біля села Ваші
свої виноградники, а дядько дівчини був власником вин
них погребів; очевидно, через таких родичів, у них у домі
було досить путнього вина.
Перш ніж я сп'янів, я обіцяв їм, що візьму їхню доньку
Етельку заміж, тількино обійду довкола земної кулі.
Пізніше, коли мене охопив запальний настрій, я запри
сягся перед портретами її дідуся й бабусі, що жодний з
угорських королів не мав такої прекрасної вілли, яку я збу
дую для своєї Етельки на березі Балатонського озера.
6