Перець
ГУМОР І САТИРА

Бібліотека Перця 2018 №02

Ківер солдата Трунця

Розмір тексту: 
Бібліотека Перця 2018 №2, Сторінка № 5
Бібліотека Перця 2018 №02
Якраз саме перед війною, блукаючи туристом по Угор
щині, я прийшов одного разу в маленьке містечко Вели
кий Каніж, де знайшов пивний завод, що варив пиво з
чеського солоду, сто двадцять метрів старої стіни і могилу
якогось турецького візира з тої доби, коли Великий Каніж,
обложений наймитами принца Євгена Савойського, був
резиденцією візира. Маленький абат, як прозивали цього
різника, так влучно бив по місту, що одна з гранат одірва
ла голову турецькому візирові, тюрбан з якої і досі збері
гається в міському музеї. Я боюсь, що з тим тюрбаном ро
биться таке саме мошенство, як на моїй батьківщині з
язиком святого Яна Непомука: дуже вже свіжим показу
ють того язика! Тамтаки в музеї я бачив кістки верблюда,
на якому подорожував великий візир. Тут уже ніяк не мож
на приховати свого мошенства. Це були просто зафарбо
вані ребра молодого баранчика. Більше нічого, що при
вертало б увагу туриста, я там не знайшов. На вулицях
5
ММааррааффооннссььккиийй ббіігг
Подобається "Перець"?
Бібліотека Перця 2018 №2, Сторінка № 6
Бібліотека Перця 2018 №02
повнісінько пилюки, на околиці, де простяглися городи,
хмарами літають комарі. За тиждень до мого приїзду як
раз закінчилася сесія окружного суду, яка розглянула вісім
карних справ, зв'язаних з убивствами, і тридцять два ве
ликих мошенства. Це свідчило, що і це місто затопила хви
ля культури.
У міському саду кусалися комарі. В ресторані за містом
п'яні офіцери безперервно замовляли циганам одну й ту ж
пісню: "Урам, урам, біро урам! (Пане, пане, пане суддя!)".
Дурна й огидна пісня!
У такому місті ви недовго затримаєтеся. Мені пощасти
ло знайти гостиницю, де, видимо, зібралися на з'їзд бло
щиці з усього міста Великий Каніж і його околиць. Кімна
та не виділялася елегантною обстановкою. В ній було все,
включно до корита прати білизну, бачки для сміття й ра
ковина, що заміняла умивальник.
На другий день, гуляючи по парку, я познайомився з
одною дівчиною з чиновницької родини. Я відрекоменду
вався їй, як мільйонер, що знічев'я подорожує пішки по
Європі. Моє ім'я вона, напевне, вже чула: Гордон Беннет.
Вона зраділа, що я трохи розмовляю поугорськи. Я до
зволив запросити себе на вечерю, а якусь жінку з їхнього
дому я послав у свою гостиницю, щоб вона принесла мій
альпіністський мішок з брудною білизною.
Батько дівчини виявився великим добряком, мати —
дуже довірливим створінням. У них були біля села Ваші
свої виноградники, а дядько дівчини був власником вин
них погребів; очевидно, через таких родичів, у них у домі
було досить путнього вина.
Перш ніж я сп'янів, я обіцяв їм, що візьму їхню доньку
Етельку заміж, тількино обійду довкола земної кулі.
Пізніше, коли мене охопив запальний настрій, я запри
сягся перед портретами її дідуся й бабусі, що жодний з
угорських королів не мав такої прекрасної вілли, яку я збу
дую для своєї Етельки на березі Балатонського озера.
6
Рейтинг книжки
Сатирики: Гашек Ярослав
Художники: Григор'єв Віктор

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"