
...Виявляється, вже тоді, у ті далекі роки, у завзятому і го-
строму на слово хлопчині із далекого села на Тернопіллі, не-
давньому випускникові факультету журналістики Львівського
університету ім. Івана Франка, рядовому фейлетоністові жур-
налу Федір Маківчук, мов провидець, чи не першим розгледів
майбутню яскраву зірку української сатири і гумору.
І, зрештою, не помилився, вкотре своїм доброзичливим жар-
том підтвердивши аксіому: у кожному жарті є не тільки частка
жарту... А зі сміху ще й о-го-го!, які люди бувають...
...У сьогоднішній Україні, погодьтесь, навряд чи знайдеться
людина, яка б не знала чи не чула ім’я Євгена Дударя, творця
легендарного літературно-пародійного хутора Мозамбік, що в
самому центрі Європи загубився десь... аж побіля Фастова; лау-
реата численних літературних премій та нагород, автора мало
не трьох десятків дотепних книг сатири й гумору, що перекла-
дені багатьма іноземними мовами.
Без перебільшення скажемо: його іронічно-афористичним
письмом насолоджуються читачі Європи, Америки, Канади,
Австралії... і, гадаємо, навіть Гондурасу, як країні реальній, так
і знову ж таки у тій, віртуальній, створеній буйною фантазією
гумориста.
Безперечно, знають шанувальники веселого слова Євгена Ду-
даря і як блискучого артиста розмовного жанру, який вже не
одне десятиліття збирає велелюдні аудиторії на своїх концер-
тах-монологах.
А ще знають читачі Євгена Дударя і як гострого та безком-
промісного публіциста-патріота, якому завжди боліла і болить
доля рідної землі – України.
Тож у першому числі відновленої серії Бібліотеки журналу
«Перець. Весела республіка» ми за правом справедливості і щи-
рої поваги до таланту митця надаємо Слово нашому старшому
побратимові, одноперчанину з багатолітнім стажем, всенарод-
но визнаному Майстрові весело-дошкульного пера – Євгенові
Дударю.
Ось тепер: читайте, думайте, смійтесь — на здоров’я!
Юрій ІЩЕНКО.