Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Бібліотека Перця 1986 №313

За "райською" брамою

Розмір тексту: 
Бібліотека Перця 1986 №313, Сторінка № 3
Бібліотека Перця 1986 №313
Дмитро Молякевич
Дружній шарж.
Подобається "Перець"?
Бібліотека Перця 1986 №313, Сторінка № 4
Бібліотека Перця 1986 №313
ЩЕ й З ІНШОГО БОКУ...
Можна без перебільшення сказати, що дев’яносто дев’ять
відсотків українських радянських письменників саме як творці
красного письменства народжувалися в редакціях, працюючи в
них на штатних посадах. Журналістика була для них справж-
німи університетами. Тут вони завжди перебували в плині по-
літичних та соціальних подій, тут, у самому вирі життя, вчи-
лися розглядати його в обличчя, а не з потилиці.
Остап Вишня, який усе своє творче життя міцно зв’язав із
штатною роботою в газетах та журналах, гордився цим, і не раз
казав своїм молодшим товаришам: «Взагалі, я є і назавжди
лишуся газетярем».
Нині поменшало письменників, які не цураються своєї «аль-
ма матер», а ще менше тих, які залишаються вірними її тру-
дівниками на все життя. Дехто жк правило, із молодих та
ранніх) іще й як слід журналістського хліба не розжувавши,
поспішає іти на «творчий літературний хліб». Навіть оті сіро-
ми, яким милостивий наш господь одважив на копійку обдаро-
вания, але дав пробивну вдачу та гострі лікті, якими вони,
часто й не без успіху, прокладають у видавництва, у товсті й
тонкі журнали дорогу своїм творінням, про які один мій знайо-
мий сказав: «То не література, то тринди-ринди з маком
борщ».
Коли Дмитро Молякевич був іще студентом філологічного
факультету Львівського університету, його літературні спроби
давали уже підставу думати, що шлях йому рівно стелиться
у письменницьку нашу громаду.
Так воно й сталося. Але сам він не став у лави «вільного
літературного козацтва», він усерйоз і назавжди «повінчався»
зі штатною редакційною роботою. І ось уже тридцять три роки
лишається, за його ж таки висловом, чорноробом журналістики.
А працював він у львівській обласній газеті «Вільна Україна»,
після чого ось уже понад два десятки літ веде один із основ-
них відділів «Перця».
Досі читачі знали Дмитра Молякевича як поета. Спочатку
як лірика, потім та й досі! як сатирика.
Тепер же вони мають змогу ближче глянути на нього ще й
з іншого боку: ця прозова збірка публіцистичної сатири якоюсь
мірою є наче б своєрідним його звітом перед читачем за роки
роботи у цьому нелегкому жанрі. Звітом письменника, який, що
приємно тут відзначити, залишився вірним і журналістиці.
Федір МАКІВЧУК.
4
Рейтинг книжки

 Copyright © 1922-2024 "Перець"