
ЧОГО ВІН СМІЄТЬСЯ
Якщо ви думаєте, що гуморист тільки тим і займа-
ється, що регоче з ранку до вечора, то ви глибоко поми-
ляєтесь. Автор цієї збірки, приміром, займається дуже
серйозною справою — він редагує улюблену багатьма
харків’янами газету «Вечірній Харків», або, як вони її
між собою лагідно називають, «Вечірочку». Так от, хар-
ків'янам можна цього чоловіка й не представляти — во-
ни й так його добре знають. Знають та ще й поважають,
бо газету Валер’ян Іванович робить, разом зі своїм
дружним і вельми здібним редакційним колективом,
справді для всіх цікаву і всім потрібну. І додамо та-
кож — гостру й веселу. Гостру — бо не бояться харків-
ські «вечірники» шпигонути дошкульним словом тих,
котрі заслуговують критики, веселу — бо для добрих
людей у них завжди знаходиться гарний, дотепний жарт.
Для чого це, питаєте? Та для того, щоб вони, добрі лю-
ди, частіше всміхалися. А відомо ж бо, що усмішка, як
і пісня, нам і жити, й будувать помагає!
Так що сміятися Валер’яну Єськову, як бачите, ще й
по службі належить. І він сміється, незважаючи на те, що
вона, та редакторська служба,— ой, не завжди здається
медом! А що сміється він, окрім усього, ще й досить та-
лановито, то друкують його фейлетони, усмішки та весе-
лі оповідання не тільки у «Вечірочці» (тут він, як ви ро-
зумієте,— сам собі пан!), а й в інших газетах та журна-
лах. Зокрема, підкреслимо,— і у «Перці». А оце, бачте,
досміявся й до окремої книжки. Візьміть її, прочитайте,
посмійтеся разом з автором над тим, що таки справді
смішно, а насміявшись, побажайте йому ще не одної —
й такої, й більшої, і ще веселішої!
Василь ШУКАЙЛО.
4