Бібліотека Перця 1980 №241
Лебедина Шапка
ДВІ СЦЕНКИ
І
— Не чекала, дочко, матері? А я ось зібралася
та й приїхала. Дай, думаю, подивлюся, як вони там
живуть. А Василь де? На роботі? А онучок? У табо-
рі піонерському? А чого ж це ти, Катю, схудла?
Така була справна, а це... Чи не занедужала часом,
дочко?
— Голодую, мамо.
— Отакої! Та хто ж нині голодує? Ти ж пра-
цюєш?
— Ні, не працюю, мамо.
— А що ж чоловік? Грошей не дає?
— Ні, всю зарплату приносить. Я голодую, щоб
схуднути...
— Ой лишенько! Та Василь же наче непоганий
чоловік, не п’є, не б’є, всю зарплату віддає. Чи,
може, на чужих молодиць задивляється?
5
Подобається "Перець"?
— Ні, мамо, не задивляється. Тільки якийсь він
надто вже тихий та сумирний. Не можу я з ним
жити. Хоч би нагримав коли чи хоч пальцем на-
сварився, щоб відчувалося, що в хаті мужчина, а то
таке—ні риба, ні м’ясо.
— Але ж тобі добре.
— Виходить, що добре. Але коли все отак добре
та добре, то воно теж не дуже добре.
II
— Розповідайте, громадянко, тільки покоротше.
— Та я ж коротко. Такий бусурман, такий ка-
тюга, п’яниця...
— Коротше.
— Перший мій чоловік, Василь, був, як золото,
а це лихо, а не чоловік: п’є, б’є, на чужих молодиць
задивляється, бодай йому повилазило.
— Не кляніть.
— Хто там його кляне, будь він проклятий!
— Громадянко, розповідайте по суті справи і ко-
ротко.
— А хіба я не по суті? Прибігаю з роботи, а він
же, дармоїд, ніде не працює і вже «під мухою»...
— Коротше, громадянко!
— Гаразд, я коротко. Він до мене: «Го-го!» Я
йому: «Га-га!» І пішло по хаті — гур-гур! Діти:
«Ге-е, ге-е!» Тут мати: «Гей, гей!» і до сусідів. Су-
сіди: «Гі-гі, ги-ги». Так я оце до вас і прийшла
у міліцію.
— Тоді, громадянко, все ясно. Зараз підемо,
втихомиримо.
Отож і виходить: і так пече, і так боляче.
І не ясно — чого таким жінкам треба?
6
Рейтинг книжки
Сатирики: Касянчук Неля
Художники: Герасимчук Сергій
Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг
Copyright © 1922-2024 "Перець"