
ЯК КОМУ
Михайликові та Василькові дідусь-сусід подару-
вав по цуценятку і сказав:
— Дивіться, не кривдіть їх! Вчасно годуйте та
побудуйте їм будиночки.
Хлопчики зробили так, як говорив дідусь.
Через деякий час дідусь пішов подивитись, як
живуть у хлопців цуценята...
— А чому в тебе, Михайлику, така погана будка
вийшла? Невже кращої зробити не міг? — запитав
дідусь.
— Міг, дідусю. Та мені заважало цуценя.
— А як же воно тобі заважало?
— Гавкало! — сказав Михайлик.
Пішов дідусь до Василька.
— Ой, яка в тебе гарненька будочка! Лялечка
та й годі! — зрадів дідусь. — Це ти сам зробив?
— Ні, дідусю, мені допомагало цуценя.
— А як же воно тобі допомагало?
— Та гавкало! — сказав Василько.
Микола КОЛЕСНИКОВ.
ЗА МАМИНИМ НАКАЗОМ
— Чом, синку, залишив ти каву в склянці
І не доїв шматочка ковбаси?
— Бо мама наказала мені вранці:
«Помиєш посуд, як усе з’їси!»
Борис МИРОНЕНКО.
6