нику і креслив на аркуші паперу силуети жіночих
голівок, придумуючи їм різні зачіски. Збоку могло
здатися, що він занотовує важливіші думки про-
мовців.
Домальовуючи сорок шосту голівку, Лука Лаза-
рович надав слово начальникові відділу нової тех-
ніки, молодому інженерові Миколі Сірчаному.
Сірчаний почав з того, з чого починали усі його
попередники: мовляв, питання, поставлене на сьо-
годнішніх зборах, має велике значення, воно важ-
ливе й актуальне...
Але потім різко порушив звичну схему виступу.
Це було так несподівано, що олівець головую-
чого застиг на носі сорок сьомої голівки, і там з’я-
вилась бородавка.
У середніх рядах, як струна в гітарі, обірвався
схвильований шепіт: «Предмет гігієни з чотирьох
літер, закінчується на...» Сусіди так і не дізналися,
на що саме закінчується предмет гігієни.
Від несподіваної тиші стали прокидатися на
задніх рядах.
— Я хочу сказати,— вів Сірчаний, — про ті не-
подобства, що творяться у нас під носом.
Олівець головуючого нервово закрутився — бо-
родавка під носом чергової красуні перетворилась
на гулю.
— Подивіться, — говорив промовець, — як пра-
цює відділ матеріально-технічного постачання. Він
не спромігся доставити кілька необхідних електро-
моторів, і ось маєте результати — без діла стоять
двадцять прекрасних верстатів. Через некомплект-
не постачання у нас на підприємствах іржавіє ба-
гато нової техніки. І все-таки керівники відділу бу-
6