Ти знов, бідолаха, до ночі пихтів,
Шукаючи влучної рими.
Писав у газети по сотні листів,
В редакціях грюкав дверима.
Слався, творчий шлях торуючий,
Гордий митарю старий.
Двадцять років — початкуючий,
Дев’ятнадцять — молодий!
Над опусом славним ти в поті чола
До ранку сидів, як ніколи.
І з творчим візитом — була-не-була —
Пішов до Руденка Миколи.
— Навчи мене, друже, як вірші писать,
Їй-богу, не стану я в позу.
— Я рад би повчити чи що підказать,
Та сам переходжу на прозу.
Слався, творчий шлях торуючий,
Гордий митарю старий.
Тридцять років — початкуючий,
Двадцять дев’ять — молодий!
Простерлись тобі у «Вітчизну» путі
До критика-друга П’янова.
Із ним про верлібри твої золоті
Була принципова розмова.
6