вався бригадир. — Хіба ви не знаєте голови нашої
артілі?!
А голова артілі тимчасом скрізь вихвалявся:
— От у мене механізатори! Вони в мене живуть,
як... Та куди там мені так жити!
Бригадир тракторної бригади і трактористи з ком-
байнерами думали:
— Ну, приїде хтось чи з райкому, чи з обкому, ми
вже все розкажемо, ми все покажемо, щоб знали, як
дбає про механізаторів наш самовпевнений голова.
***
От одного разу завітав до польового стану трак-
торної бригади секретар по зоні МТС.
— От добре, що приїхали! — кинулися до нього
механізатори. — От Добре!
— Ну, як поживаєте? — запитав їх, сидячи в ма-
шині, секретар по зоні МТС.
— А от зайдіть, подивіться!
— Працюєте ви, товариші, непогано! Молодці!
— Та зайдіть же до нас!
— Спішу на засідання в райком! Іншим разом
якось! Привіт! Привіт!
Та й поїхав.
***
От другого разу завітав до польового стану трак-
торної бригади секретар райкому партії.
— Здорові були, товариші механізатори! — при-
вітно вигукнув з машини секретар. — Як ся маєте!?
— От добре, товаришу секретар, що приїхали!
Живемо ми, по правді сказати, не дуже! Та зайдіть
самі, подивіться!
8