І він, промокнувши сльозу на щоці,
До кожного ліз цілуватись.
Конструктор аж ріс
від хвалебних тих слів
й сказав на оціночну лесну:
«То, може, ми замість старезних пасів
Впровадим
машинку чудесну...»
Директор скривився, мов муху ковтнув,
Пом’явся...
І став міркувати...
Про те і про се, про роботу трудну
Під носа почав воркувати.
А потім пішов в кабінет він
і там
Продовжив про техніку мову.
Лишившись із замом своїм сам па сам,
Повів він
відверто розмову:
«Робили ж до цього якось у цехах!
Навіщо тепер витребеньки?
Виконуєм план ми завжди й на пасах,
І понад...
даєм помаленьку.
А ці автомати...
подумай лиш брат,—
Це добрий шматочок роботи!
8