— Я думав над цим варіантом, — відповів мі-
стер Спагг, — і вирішив, що збитки я мушу взяти
на себе. Припустімо, Мішель втратить одну або
обидві ноги... (містер Спагг вимовив ці слова так
хоробро, що було видно: втрата навіть трьох ніг
зовсім не лякає його)... всі витрати до останнього
цента лягають на мене...
Один з бізнесменів, директор великого страхо-
вого товариства, потиснув Спаггові руку і промо-
вив тремтячим од зворушення голосом:
— Спагг, це великий почин! Я теж хочу при-
нести жертву на олтар вітчизни — наше товариство
сьогодні ж прийме положення про пільгове страху-
вання робітників і службовців, які йдуть на фронт!
Ми виплачуватимемо хазяям цих робітників всю
страховку повністю, коли хто-небудь з мобілізова-
них загине! Ми навіть не розслідуватимемо, яким
способом був убитий той чи інший солдат і хто його
вбив... Радісно думати, Спагг, що і ми беремо на
себе частину воєнного тягаря!
— А що я одержу, коли мій Мішель сплатить
перший страховий внесок? —діловито спитав містер
Спагг. — Раптом, припустімо, я втрачу ноги Мі-
шеля...
— У нас буде такса, — посміхнувся директор
страхової компанії, — але я певен, що грошей ви
одержите не менше, ніж половину всієї суми стра-
ховки...
— Мушу ж я компенсувати відсутність шофе-
ра, — в свою чергу посміхнувся містер Спагг. —
Ваша система страхування дуже доречна. Я роз-
мовляв учора ввечері з моїм сином Альфі, — вже
прощаючись сказав містер Спагг, — і ми прийшли
до висновку, що обійдемося двома шоферами за-
4