Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Бібліотека Перця 1952 №04

Папська сльоза

Розмір тексту: 
ЯРОСЛАВ ГАЛАН
ПАПСЬКА СЛЬОЗА
ІЛЮСТРАЦІЇ В. ГРИГОР'ЄВА
«РАДЯНСЬКА УКРАЇНА»
1952
НА СЛУЖБІ В САТАНИ
П
ОКИ сеньйор Еудженіо Пачеллі став монсеньйором,
а згодом і папою римським, він пройшов солідну шко-
лу. Як паросток старого банкірського роду, він навчився
цінити Шекспірову максиму з «Віндзорських кумоньок»:
«Де гроші попереду йдуть, всі шляхи відкриті там нав-
стіж». Як теолог, він увібрав у себе всі єзуїтські істини,
на зразок висловленої папою Пієм XI: «Я б склав договір
із самим дияволом, якби це послужило інтересам като-
лицької держави».
Вся наступна діяльність Пачеллі вказує на те, що
він з особливою пильністю вивчав життя і діяльність
папи Олександра VI Борджіа, його сина Чезаре, його
дочки Лукреції й засновника ордену єзуїтів Ігнатія
Лойоли. Перші три імені з цієї романтичної четвірки
поклали основи етики Ватікану, четвертий із них визна-
чив раз назавжди його політику. Вони будуть патро-
нами Еудженіо Пачеллі, з їх діл він черпатиме натхнен-
ня в найбільш вирішальні хвилини свого життя.
Невідомо, хто штовхнув Еудженіо Пачеллі на шлях
духовної кар’єри; є підстави гадати, що його рідний
З
Подобається "Перець"?
дядько директор ватіканського банку «Банко ді Рома».
Такий розподіл ролей якнайкраще відповідав інтересам
грошолюбної сім’ї: один Пачеллі очолюватиме банк, а
другий Пачеллі накачуватиме цей банк грошима.
Ця комбінація була цілком у стилі єзуїтів цих
учителів, протекторів і меценатів молодого Еудженіо,
який досить вчасно зрозумів, що набагато вигідніше за-
продати душу лиховісному «Ісусовому товариству», ніж
наївному середньовічному дияволу.
Така тверезість поглядів не могла не дати плодів. На
сороковому році життя Еудженіо Пачеллі виходить уже
в люди: на його голові височить єпіскопська інфула.
Трохи згодом ми бачимо його в Мюнхені, де монсеньйор
Пачеллі папський нунцій вправними руками плете
мереживо дипломатичних інтриг. Його політична лінія
не знає коливань, вона постійна, незмінна, тверда, як
Петрова скеля.
За роки своєї священицької практики монсеньйор
Пачеллі мав час вивчити сенс цієї політики. Догма про
непогрішимість папи була всього на 6 років старша за
монсеньйора Пачеллі, проте вона своєю конкретністю
говорила йому значно більше, ніж усі чотири канонічні
книги Нового завіту. Його нітрохи не бентежило те, що
ця догма була схвалена невеличкою більшістю. Для
нього вирішальне значення мав факт, що ця більшість
була єзуїтською більшістю, та що завдяки їй брами
Ватікану раз назавжди захлопнулися перед троянським
конем лібералізму.
З 1870 року папа більше «не помилявся». Його слово
стало останнім словом, воно не підлягало оскарженню,
«Рим сказав справа закінчена». З 1870 року в папи
римські може потрапити лише ставленик єзуїтів. Ще
недавно зневажуваний орден стає всесильним, а дикта-
тура папи стає його диктатурою. Духа папи Клементія
XVI було вигнано з мурів «апостольської столиці»; його
місце зайняв дух Пія VI, дух крайньої, непримиренної,
абсолютної й войовничої реакції.
Монсеньйор Пачеллі, як стопроцентний, чистокров-
ний єзуїт, мріє про відродження Священної римської
імперії. Міфічне царство небесне його аж ніяк не вла-
штовує, він чудово розуміє, що панування над душами
лише тоді виправдовує себе, коли воно веде до пану-
4

 Copyright © 1922-2021 "Перець"